Рішення № 39933168, 24.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2014 р. Справа № 902/873/14

Господарський суд Вінницької області складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані", с.Добра, Маньківський район, Черкаська область

до: Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський", с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область

про стягнення 152 260 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Шаравської Н.Л.

За участю представників:

позивача: Олійник Р.О., довіреність № 35 від 21.07.2014 р, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України в Вінницькій області 31.05.1996 р.

відповідача: Резнік П.О., юрисконсульт, довіреність № 360 від 02.06.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.2006 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" про стягнення 162 260 грн заборгованості згідно договорів поставки № 18, № 19 від 22.11.2013 р.

Ухвалою суду від 24.06.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/873/14 та призначено її до розгляду на 03.07.2014 р..

Ухвалою від 03.07.2014 р. розгляд справи відкладено до 23.07.2014 р. в зв'язку з неявкою позивача та неподанням сторонами витребуваних доказів.

23.07.2014 р. до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог в якій він посилаючись на проведення відповідачем часткових розрахунків просить стягнути з останнього 162 260,00 грн.

В судовому засіданні 23.07.2014 р. судом оголошувалась перерва до 24.07.2014 р. з метою надання сторонами нових доказів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши заяву позивача, яка з огляду на її зміст у порівнянні із змістом позовної заяви розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (Покупець) укладено договір поставки № 18 та договір поставки № 19, згідно п.1.1 яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю Товар (соєву макуху та олію соєву відповідно), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати замовлений Товар в порядку та на умовах, які викладені в цих Договорах (а.с.7-8, 13-14, т.1).

Пунктом 4.1.1 Договорів передбачено, що 100 % вартості Товару сплачується Покупцем на протязі 7 календарних днів з дати отримання Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на умовах Договорів поставки № 18, № 19 від 22.11.2013 р. по видатковим накладним за період з 22.11.2013 по 08.05.2014 р. поставив відповідачу Товар на загальну суму 924 888,00 грн, що стверджується видатковими накладними за вказаний період, актами звірки наданими сторонами.

Свідченням того, що даний Товар поставлений позивачем відповідачу саме на умовах Договорів поставки № 18, № 19 від 22.11.2013 р. є посилання на вказані договори безпосередньо в видаткових накладних підписаних сторонами по справі.

Матеріали справи свідчать, що за період з 22.11.2013 р. по 07.07.2014 р. відповідач провів з позивачем часткові розрахунки в сумі 772 628,00 грн грошовим коштами, що стверджується виписками з банку, платіжними дорученнями тощо.

Таким чином, розмір боргу відповідача перед позивачем за отриманий Товар становить 152 260,00 грн (924 888,00 - 772 628,00).

Факт наявності вказаного розміру боргу не заперечується відповідачем.

Також судом встановлено, що позивач звертався з позовом про стягнення заборгованості в сумі 218 179,00 грн за вказаними договорами, однак провадження у справі № 902/477/14 порушеній за даним позовом було припинено в зв'язку з відсутністю предмету спору по ній (відповідач розрахувався за отриманий товар до після порушення провадження у справі).

При цьому судом враховано обсяг фінансових оборотів по справі № 902/477/14, а також загалом за весь період дії господарських правовідносин за договорами № 18 та № 19 від 22.11.2013 р. з метою визначення дійсного розміру заборгованості відповідача.

Несплата відповідачем боргу в обумовлений договорами строк спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Договорів поставки № 18 та № 19 від 22.11.2013 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Загальні положення про купівлю-продаж".

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так як відповідач не виконав своє зобов'язання по оплаті отриманого Товару в строки передбачені Договорами поставки № 18 та № 19 від 22.11.2013 р. він є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманого Товару.

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 152 260,00 грн з відповідача за проданий Товар є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову із врахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи наведене новою ціною позову в даному випадку з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог являється 152 260,00 грн, а тому розмір судового збору який підлягав сплаті становить 3 045,20 грн згідно приписів підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вказане суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 200,00 грн у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", оскільки при подачі позову до суду ним було сплачено 3 245,20 грн судового збору.

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

24.07.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський", вул.Леніна, 170, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412 (ідентифікаційний код-04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані", вул.Горького, 42-А, с.Добра, Маньківський район, Черкаська область, 20142 (ідентифікаційний код - 36778252) - 152 260 грн 00 коп. - основного боргу, 3 045 грн 20 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані", вул.Горького, 42-А, с.Добра, Маньківський район, Черкаська область, 20142 (ідентифікаційний код - 36778252) судовий збір в розмірі 200 грн 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 281 від 17.06.2014 р.

4. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані" судового збору в розмірі 200 грн 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 281 від 17.06.2014 р. Оригінал платіжного доручення № 281 від 17.06.2014 р. знаходиться в матеріалах справи № 902/873/14.

Повне рішення складено 29 липня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.