Ухвала суду № 39937562, 29.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №640/3630/14-к Головуючий 1 інстанції Божко В.В.

н/п1-кп/640/256/14 Доповідач Лесик С.М.

Провадження № 11кп/790/658/14

Категорія: ч.2 ст. 286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Лесика С.М.,

суддів: Ємця О.П.,

Григорова П.О.,

при секретарі Храмцові В.Б.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013220140001358 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м.Харкова від 3 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Славне Горностаївського району Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді виробника робіт в монтажному управлінні ТОВ «БМУ», одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.ст.75,76 КК України, ухвалено звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи у розмірі 2200 грн.50 коп. та судової автотехнічної експертизи у розмірі 391 грн.20 коп. на користь держави, на наступні реквізити: Код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова.

Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3, особисте зобов`язання, до набрання вироку законної сили залишено без змін.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

О 6 годині 10 хвилин 22 грудня 2013 року ОСОБА_3 керував особистим, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на якому рухався по автодорозі вул.Раднаркомівської, зі сторони вул.Пушкінської, в напрямку віл.Сумської м.Харкова.

Під час руху по вказаній автодорозі, ОСОБА_3, перетинаючи перехрестя з головною автодорогою вул.Чернишевського, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;

- п. 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

- п. 2.1 - Дорожні знаки «Надати дорогу» Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`уїжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі,

виїхав на перехрестя вказаних доріг, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який в цей час рухався зліва направо відносно його руху по автодорозі вул.Чернишевського зі сторони вул.Скрипника. Після зіткнення автомобіль «ІЖ-2717-90» виїхав за межі проїжджої частини, де стався його наїзд на опору дорожнього знаку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажира автомобіля «ІЖ-2717-90» ОСОБА_6 було смертельно травмовано, та згідно з висновком судово-медичної експертизи №3569-ДМ/13 від 08.01.2014 р., причиною його смерті стала значна тупа травма тулубу з розривом дуги аорти, яка ускладнилася масивною кровотечею й розвитком гострої крововтрати.

Порушення ОСОБА_3 п.п.16.11,2.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв`язку з подією та наслідками відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №142/14 від 19.02.2014 р., виразилося в тому, що він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, проявив неуважність, проігнорував вимоги дорожнього знаку «Надати дорогу», виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, не надав при цьому дорогу автомобілю «ІЖ-2717-90» під керуванням водія ОСОБА_5, що наближався ліворуч, відносно його руху по головній дорозі та допустив з ним зіткнення, після чого трапився виїзд автомобіля «ІЖ-2717-90» за межі проїжджої частини, де трапився його наїзд на опору дорожнього знаку, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок, в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, скасувати у зв`язку із його м`якістю, бо вважає, що суд необґрунтовано не призначив обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.ст.75,77 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробовуванням на 1 рік та покладанням обов`язків, передбачених п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, а також клопотання обвинуваченого про застосування до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», думки представника потерпілої ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_4, які вважали за необхідне вирок суду залишити без змін та, в зв`язку із актом амністії, звільнити обвинуваченого від призначеного йому покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 і його захисник ОСОБА_4 подали письмові клопотання про застосування до ОСОБА_3 вимог Закону України «Про амністію у 2014 році» і звільнити обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання, оскільки він має двох неповнолітніх дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав апеляційної скарги і вважав за необхідне звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання у зв`язку із актом амністії, думки обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 і представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і підтримали клопотання про звільнення обвинуваченого від призначеного йому покарання у зв`язку із актом амністії, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги і клопотань, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а клопотання обвинуваченого і його захисника підлягають задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення зазначеного у вироку, а також про кваліфікацію його діяння є обґрунтованим і в апеляційному порядку не оскаржується.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який є не судимим, працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також сестру - інваліда I групи, та матір - інваліда III групи.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття ОСОБА_3 та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про незастосування до ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом було взято до уваги те, що обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також сестру - інваліда I групи та матір - інваліда III групи, є їх піклувальником, з урахуванням їх захворювання забезпечує їх перевезення на власному автомобілі. Крім того, обвинувачений працює на підприємстві, яке розташоване за межами м.Харкова.

За таких обставин вважати, що призначене ОСОБА_3 покарання, за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість, у колегії суддів підстав не має.

Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість судового рішення про не призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є безпідставним.

Кримінальне правопорушення, у вчинені якого визнано ОСОБА_3 винним, вчинено з необережності, до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року.

Відповідно до ст.12 КК України, цей злочин не є особливо тяжким.

Згідно з даними ксерокопій свідоцтв про одруження і про народження, у ОСОБА_3 є син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, і дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.120-122,т.1;18-19,21,т.2). Оригінали цих документів також було оглянуто колегією суддів безпосередньо у судовому засіданні.

В суді апеляційної інстанції до матеріалів кримінального провадження було долучено довідку Московського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції №2995/04-05 від 17.07.2014р. і довідку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області №986/095-03-08 від 17.07.2014р., із яких вбачається, що ОСОБА_3 є батьком вказаних дітей і відносно них батьківських прав не позбавлений.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,405,407 КПК України, п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року,-

ПОСТАНОВИВ:

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 3 квітня 2014 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до вимог п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, ОСОБА_3, від відбування призначеного йому зазначеним вироком за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, звільнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді