Ухвала суду № 3993724, 27.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27 травня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 13/484/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі : головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя: Проценко О.А.

суддя: Туркіна Л.П.

при секретарі: Красота А.О.

за участю представників сторін :

позивача: Белікова К.Г. дов. від 20.05.2009р. № 01, Шутова О.О. дов. від 25.05.2009р. №

05/25-01

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1,

м. Запоріжжя

на постанову  господарського суду Запорізької області  

від 25.11.2008р.

у справі № 13/484/08-АП

за позовом ОСОБА_1

«Континент», м. Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_2,

м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1,

м.Запоріжжя заявлено позов до ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача: № 0006122300/3/10365/7/25-020 від 05.06.2008р., № 0000172300/2/2271/7/25-020 від 21.05.2008р., № 0000262300/2/2271/7/25-020 від 21.05.2008р. (у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог від 20.07.2008р. -а.с. № 43).

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 25.11.2008р. у справі № 13/484/08-АП у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована наступними обставинами. На підставі договору від 01.12.2006р. ОСОБА_3 надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги по проведенню тренінгів, які у відповідності до ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998р. підпадають під визначення «навчання» та «підвищення кваліфікації», внаслідок чого на них розповсюджує дію п.5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо включення до валових витрат у розмірі 3 -х відсотків фонду оплати праці звітного періоду. Вартість отриманих послуг позивачем від ОСОБА_3 склала суму 125000грн. Згідно з даними декларацій з податку на прибуток за 2006рік витрати на оплату праці товариства становили 97510грн. Таким чином розмір дозволених до включення до складу валових витрат 3 відсотків повинен становити 2925,30грн. Тобто валові витрати завищені на 122074,70грн.

Щодо завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань суд першої інстанції встановив, що визначені в позові основні фонди створені до 01.01.2004року і експлуатувались попередніми власниками, а тому амортизація витрат на придбання і поліпшення цих основних засобів повинна була здійснюватись за нормами амортизації, що діяли до 01 січня 2004року.

Позивач придбав приміщення (склад - модуль заготівельного цеху площею 2017,6кв.м.) за договором від 27.12.2005року. Придбане приміщення віднесено позивачем до основних фондів групи 1 та нараховувалась амортизація по нормах 2 відсотки від балансової вартості такої групи. У первісного власника нерухомого майна право власності виникло згідно до Розпорядження Запорізької обласної ради від 14.02.1995року. Відповідно до п.п.8.6.1 ст 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні засоби не були новими, а тому до таких основних фондів застосовуються норми амортизації - 1,25 відсотка від їх балансової вартості.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій визначені наступні обставини. Придбання у ОСОБА_3 інформаційно-консультативних послуг відбулось для їх подальшого використання у господарській діяльності позивача, спрямованої на отримання доходу. Позивач обґрунтовано відніс до складу валових витрат виробництва всю суму сплачених ОСОБА_3 послуг у сумі 125000грн. у відповідності до норм п.5.1, п.п.5.2.1 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Застосування до позивача обмежень, встановлених п.п.5.4.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним, оскільки в розумінні ст. ст. 3, 4, 16 Закону України «Про професійно-технічну освіту» ОСОБА_3 не є навчальним закладом, не відбулося здобуття професії працівниками позивача (в результаті проведення тренінгів), не видавався документ про здобуту освіту. На думку позивача не відбулось завищення валових витрат за 2006рік на суму 122074,70грн., внаслідок чого відсутні підстави для застосування податкового зобов'язання в сумі 30518,68грн.

Суд безпідставно дійшов до висновку, що визначені в позові основні фонди створені до 01.01.2004року, внаслідок чого амортизація витрат на придбання і поліпшення основних засобів повинна здійснюватись за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004року. Позивач для обчислення норм амортизації повинен застосовувати правову норму Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , яка діяла на час придбання, тобто норму амортизації для 1 групи основних засобів, яка становить 2 відсотки, що підтверджується п.п.8.6.1 ст 8 вказаного Закону України. До 01.01.04р. у позивача не обліковувався основний засіб (склад-модуль), тому до нього не застосовуються норми амортизації, що діяли до 01.01.04р. Відповідно, вказані норми не можуть застосовуватись позивачем і після цієї дати.

Аналіз норми п.1 Розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить, що розподіл розміру норм амортизаційних відрахувань залежить від дати понесення витрат на їх придбання: або до, або після 01.01.2004року, але не від дати створення основних засобів чи їх експлуатації. Відтак застосування до основних фондів позивача норм амортизації - 1,25 відсотка від їх балансової вартості є необґрунтованим. Не відбулось завищення суми амортизаційних відрахувань за 2006р., 1 та 2 квартали 2007року на 29058,57грн. і відсутні підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7264,64грн.

На думку позивача, оскільки податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 37783,29грн. донараховані безпідставно, тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 15343,09грн.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 25.11.2008року та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

ОСОБА_2, відповідач у справі, письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надала.

Представники відповідача до судового засідання не з'явились. Відповідач про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача, оскільки їх неявка не є перешкодою для цього.

Справу було призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Фіксація судового процесу 27.05.2009р. здійснювалась за допомогою технічного комплексу «Камертон».

За результатами апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 27.05.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу та обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі п.1 ст.11 Закону України від 12.04.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем проведена планова виїзна перевірка TOB ТБ «Континент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2005р. по 30.06.2007р.

За результатами перевірки складено Акт про результати планової виїзної перевірки від 07.11.2007р. № 2118/23/33795150, яким встановлено порушення п.3.1 ст. 3, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.3, п.п. п.7.4.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2007р. № 00061223000/0, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 52.799,92 грн.

Рішення ОСОБА_2 було оскаржено в порядку п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і за результатами оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2007р. № 0006122300/1, яким було залишено без змін первинне рішення.

Позивач не погодившись із рішення ОСОБА_2, оскаржило їх до ОСОБА_4. Рішенням ОСОБА_4 податкові повідомлення-рішення № 0061223300 скасовані в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 281,52 грн. та штрафних санкцій 112,61 грн. та збільшено розмір застосованих штрафних санкцій на 607,98 грн. За результатами цього були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008р. № 00061222300/2 та податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008р. № 0000172300/2, яким збільшено суму штрафних санкцій по податку на прибуток розмірі 607,98 грн.

Позивачем було подано скаргу до ОСОБА_4 на податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 № 0000172300/2. За результатами розгляду скарги прийнято рішення ОСОБА_4 від 14.05.2008 №4630/7/28-020, яким податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 № 0000172300/2, залишено без змін та збільшено розмір штрафних санкцій на 112,60 грн. ОСОБА_2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008р. № 0000262300/2.

Платник податків продовжив адміністративне оскарження та звернувся зі скаргою до ДПА України. Однак рішенням від 21.05.2008 ДПА України податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Висновки в акті перевірки від 07.11.2007р. за №2118/23/33795150 та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону, а отже для їх скасування немає підстав виходячи з наступного:

Згідно до пп. 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

У грудні 2006року ОСОБА_1 (Замовник) уклало договір від 01.12.2006р. б/н з ОСОБА_3 (Виконавець), згідно з яким: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язаний надати інформаційно-консультаційні послуги по проведенню тренінгів, які відносяться до виробнично-господарської діяльності Замовника (п.1.1).

У відповідності до п. 3.1, інформаційно-консультаційні послуги, надані Виконавцем, оцінюються сторонами за договірною ціною. Загальна сума складає 150000,00 грн. (з ПДВ).

Згідно з наданими для перевірки актами виконаних робіт за вищевказаним договором: від 01.12.2006р. на суму 12.950,0грн. (з ПДВ), 04.12.2006р. на суму 14.560,0грн. (з ПДВ), від 08.12.2006р. на суму 14.730,0грн. (з ПДВ), від 12.12.2006р. на суму 13.230,0грн. (з ПДВ), від 15.12.2006р. на суму 13.910,0грн. (з ПДВ), від 18.12.2006р. на суму 14.680,0грн. (з ПДВ), від 22.12.2006р. на суму 15.940,0грн. (з ПДВ), від 25.12.2006р. на суму 15130,0грн. (з ПДВ), від 27.12.2006р. на суму 15680,0грн. (з ПДВ.), від 28.12.2006р. на суму 19190,0грн., ОСОБА_3 надало інформаційно - консультаційні послуги по проведенню тренінгів на теми: «Корпоративна культура компанії», «Ділове спілкування», «Управлінські рішення: методи прийняття, оцінка, спосіб реалізації», «Техніка продажу меблевих матеріалів»; інформаційно-консультаційні послуги по проведенню бізнес-ігор на теми: «Продайте це негайно!» (що потрібно клієнту, наука клієнтологія, розробка та презентація покупної цінності товару, найкращі методики обробки заперечень, ваш ресурс: від зовнішнього виду до мовних стратегій, правило «Велике вухо», правильні слова для правильних продаж, методика «помічники продаж, п'ять правил настрою на роботу, постійні клієнти ресурс компанії, використовувати основи конфліктології, проробка переконань, які заважають продажам, претензії клієнтів - як дістатися користі; «Продавець і клієнт: гра в одній команді»; «Системний погляд» (взаємодія маркетингу, фінансів, виробництва, продаж, та закупівельної логістики; «Три секрети вдалих продаж» інформаційно-консультаційні послуги по проведенню семінарів на теми: «Управління персоналом», «Планування, як засіб досягнення мети».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» N 103/98-ВР від 10.02.1998р., професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт , і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг ...

Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг .

Таким чином, зазначені у позові та акті перевірки тренінги підпадають під визначення поняття «навчання» та «підвищення кваліфікації», і тому на них повинні розповсюджуватися обмеження, встановленні п.5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо включення до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду . Наявність акредитації у підприємства, яке надавало послуги з тренування робітників підприємства, не змінює характеру і сутності отриманих послуг.

Вартість послуг наданих ОСОБА_3 позивачу у 4 кварталі 2006року, складає суму 150000,0грн. (з ПДВ) або 125.000,0 (без ПДВ). До складу валових витрат TOB «ТД Континент» у 4 кварталі 2006року включило загальну суму без ПДВ - 125.000,00 грн. Фонд оплати праці, виходячи з декларацій про прибуток (за 9 місяців та 2006 рік) у 4 кварталі 2006р. (звітний період) склав 59.975грн. 3 проценти від цієї суми складає - 1.799,25 грн. Тому перевіркою встановлено, що валові витрати позивачем завищені на 123.200,75грн.

У висновку ОСОБА_4 від 17 квітня 2008року № 2599/8/25-010 зазначено, що за розглядом матеріалів, наданих стосовно повторної скарги, ОСОБА_1 включило до складу валових витрат, декларації з податку на прибуток за 2006рік, в повному обсязі вартість отриманих від ОСОБА_3 інформаційно-консультаційних послуг по проведенню тренінгів у сумі 125.000,0 грн. Згідно з даними декларацій з податку на прибуток за 2006рік, витрати на оплату праці позивача становили 97.510.0грн. З урахуванням висновків підпункту 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 Акту перевірки, розмір 3 відсотки, дозволених до включення до складу валових втрат повинен становити 2925 грн. 30 коп. (97510,00грн. X 3% = 2925грн. 30коп.).

ОСОБА_1 завищило валові витрати за 2006 рік на 122 074 грн. 70 коп.

Щодо завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції.

Визначені у позові основні фонди створені до 01.01.2004р. і експлуатувалися попередніми власниками, а тому амортизація витрат на придбання і поліпшення цих основних засобів повинна була здійснюватися за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. Посилання позивача на те, що він не знав про факт спорудження основних фондів до зазначеної дати, обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки, серед іншого, це випливає з технічних характеристик щодо дати створення об'єктів та їх технічного стану.

У перевіреному періоді TOB «ТД Континент» придбало приміщення - Інв. № 187, склад модуль заготівельник цеху № 115 (метал.), загальною площею 2017,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 9 за Договором від 27.12.2005року, укладеним з ОСОБА_5. ОСОБА_5 виникло внаслідок зміни назви підприємством ОСОБА_6, яке в свою чергу придбало це приміщення у ОСОБА_7 за Договором від 21.07.2004р. Придбане приміщення підприємством віднесено до основних фондів групи 1; нараховувано амортизацію по нормам 2 відсотки від балансової вартості такої групи.

ОСОБА_2 було направлено запит до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин ОСОБА_7 з ОСОБА_6. Згідно з відповіддю СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 13.11.2007р. № 17922/7/08-0216, склад - модуль заготівельного цеху № 115 ОСОБА_7 до дати продажу обліковувалось на бухгалтерському рахунку 103 - «Будівлі та споруди», введено в експлуатацію 01.01.1981р., амортизація нараховувалась згідно норм діючого законодавства.

ОСОБА_2 було направлено лист-запит до ОСОБА_5 (від 24.10.2007р. №14458/10/23 та лист-запит до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, щодо надання інформації про використання ними зазначеного приміщення, вводу його до експлуатації.

Згідно до наданих у відповідь документах від ОСОБА_5 (перейменованого з ОСОБА_6) приміщення придбано згідно до договору з ОСОБА_7, в якому зазначено: п. 1.5. «Продавець (ОСОБА_7) свідчить, що вказаний об'єкт (приміщення - Інв. №187, склад модуль заготівельного цеху № 115 (метал.) до цього часу (на момент продажу) нікому не подарований, не зданий до оренди, не відчужений іншим засобом, не заставлений, в спорі і під забороною та податковою заставою не перебуває, а також, що його введено до експлуатації та гідний до використання».

Відповідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 12.07.2004р. № 4114069: право власності у ОСОБА_7 виникло згідно до розпорядження Запорізької обласної ради народних депутатів від 14.02.1995р. № 63-р, акт прийняття-передачі від 26.04.1999р. № 5.

ОСОБА_6 (перейменоване в ОСОБА_5) введено в експлуатацію вищевказане приміщення згідно з актом вводу в експлуатацію основних засобів № ЦСА-000135 від 31.08.2004року.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1-2 відсотки; група 2- 10 відсотків; група 3- 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків. Дію підвищених норм амортизації зупинено на 2004р. для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації, витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004р. згідно із Законом України від 27.11.2003р. № 1344-ІУ.

Пунктом 1 розділу II «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01 липня 2004 р № 1957-ГУ передбачено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що основні засоби, до яких позивач відносив лише приміщення (склад модуль заготівельник цеху загальною площею 2017,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе буд. 9), не були новими та раніше були введені в експлуатацію двома підприємствами (ОСОБА_7, ОСОБА_6 ), тому до таких основних фондів застосовуються норми амортизації - 1,25 відсотка від їх балансової вартості .

Згідно до п.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач довів правомірність своїх податкових повідомлень-рішень, як того вимагають ст. ст. 70, 71 КАС України.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Таким чином суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції від 25.11.2008р. відсутні.

К еруючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 25.11.2008р. у справі № 13/484/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі - 05.06.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя О.А. Проценко

Суддя Л.П. Туркіна