Ухвала суду № 3993721, 15.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 11/546/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченко М.В.

суддів: Баранник Н.П., Юхименко О.В.

при секретарі судового засідання: Гулая О.Г.

за участю представників сторін :

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні  

апеляційну скаргу ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

на постанову господарського суду Запорізької області

від 25.11.2008р.

у справі № 11/546/08-АП

за позовом ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до відповідача ОСОБА_2

області, м. Оріхів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001132301/0 від 24.07.2008р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001132301/0 від 24.07.2008р.

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 25.11.2008р. у справі № 11/546/08-АП (суддя Гончаренко С.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо наявності факту виявлених правопорушень та правомірності застосування штрафних санкцій.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції,ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини.

Судом першої інстанції зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регламентує застосування додаткової відповідальності у вигляді вищезазначеного штрафу в разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, не враховуючи при цьому тієї обставини, що податкове повідомлення - рішення за № 0000682301/1 від 19.05.2008р. на час постановлення судового рішення оскаржувалося, а тому сума є неузгодженою відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, документ, який підтверджував би факт декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування ОСОБА_1, що призвели до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, на час постановлення рішення суду першої інстанції був відсутній, що підтверджує його необґрунтованість, бо оскаржуване рішення постановлене не на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, а на припущеннях.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 25.11.2008 року по справі № 11/546/08-АП скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1, визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ОСОБА_2 від 24.07.2008р. за № 0001132301/0 про застосування штрафу в сумі 323366,00 грн.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи викладені у апеляційній скарзі необґрунтованими та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області без змін. При цьому відповідач посилається на наявність виявлених правопорушень, що доведено документально.

Представники сторін до судового засідання не з'явились. Сторони про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду 15.06.09р. надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що у справах № 11/545/08-АП та № 11/544/08-АП позивач в апеляційному порядку оскаржив постанови суду першої інстанції, що унеможливлює розгляд справи № 11/546/08-АП до перегляду зазначених справ в апеляційному порядку. Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, оскільки є процесуально безпідставним. Колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній доказами без участі представників сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009р. № 367 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 15.06.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав .

19.05.2008р. ОСОБА_2 були прийняті наступні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- № 0000682301/0 по податку на прибуток на загальну суму 975 020,00 грн., з яких основний платіж - 646 732,00 грн., штрафні фінансові санкції - 328 288,90 грн.;

- № 0000692301/0 по податку на додану вартість на загальну суму 833 049,50 грн., з яких основний платіж 523 495,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 309 554,50 грн.

Підставою для прийняття зазначених рішень став зведений акт перевірки № 15/23-34119943 від 05.05.2008р. про результати виїзної планової документальної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатом адміністративного оскарження скарга підприємства залишена без задоволення та додатково прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2008р. № 0001132301/0 по податку на прибуток на загальну суму 323366,00 грн., з яких основний платіж в сумі 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 323366,00 грн. Вказані штрафні санкції застосовані до ОСОБА_1 за порушення пп.3 п. 5.1 ст.5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За визнанням протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення від 24.07.2008р. № 0001132301/0 позивач звернувся до господарського суду Запорізької області.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 4 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має вчинятися у формі встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів акта перевірки, ОСОБА_1 мало господарські відносини з ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

ОСОБА_1 відвантажено товарно- матеріальні цінності та надано послуги для ОСОБА_1 на загальну суму 2584113,33 грн., в т.ч. ПДВ 430685,56 грн.

Розрахунки ОСОБА_1 з ОСОБА_1 здійснювалися у готівковій формі.

ОСОБА_1 включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг від ОСОБА_1 в сумі 2153427,77 грн., в т.ч. в І кварталі 2007 року в сумі 432500,00 грн., в ІІ кварталі 2007 року в сумі 698065,00 грн., в ІІІ кварталі 2007 року в сумі 723600,00 грн., в ІV кварталі 2007 року в сумі 299262,77 грн.

ОСОБА_1 не надано на перевірку договір, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_1, документи, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей.

При перевірці ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 не мало взаємовідносин з ОСОБА_1, податкові накладні не виписувалися, угоди не укладалися, товар не відпускався.

ОСОБА_3 відвантажено товарно-матеріальні цінності та надано послуги для ОСОБА_1 на загальну суму 1780200,00 грн., в т.ч. ПДВ 296700,00 грн.

Розрахунки ОСОБА_1 з ОСОБА_3 здійснювалися у готівковій формі. ОСОБА_1 включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг від ОСОБА_3 в сумі 1483500,00 грн., в т.ч. в І кварталі 2007 року в сумі 1384500,00 грн., в ІІ кварталі 2007 року в сумі 99000,00 грн.

ОСОБА_1 не надано на перевірку договір, який укладено з ОСОБА_3, документи, що підтверджують транспортування товарно - матеріальних цінностей.

Перевіркою ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3 не надає звітність до ОСОБА_2 та не знаходиться за юридичною адресою. Директор ОСОБА_3 ОСОБА_4 надав пояснення від 16.04.2008р., з яких вбачається, що ОСОБА_3 ним не реєструвалося, довіреність від свого імені нікому не надавав, відношення до діяльності ОСОБА_3 не має.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно визнав правочини між позивачем і ОСОБА_1 та позивачем і ОСОБА_3 нікчемними.

Судом встановлено, що сума штрафних санкцій у розмірі 323366,00 грн. нарахована на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 17.1.6. п. 17.1 ст.17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобовязання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Криминальним кодексом України.

При цьому під великим розміром коштів в розуміння ст. 212 Кримінального Кодексу україни слід розуміти суми податків, зборі і інших обовязкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподдаткований мінімум доходів громадян.

Пунктом 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні опдаткової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 з урахуванням норм пункту 6.5. цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячого оподаткуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: п.п. 6.1.1 у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої заоконом на 1 січня звітного податкового року,- для будь-якого платника податку.

Судом встановлено, що у 2007 році мінімальна заробітна плата, встновлена на 1 січня склала 400,00 грн.

Ненадходженням до бюджетів коштів у великому розмірі у розумінні вищенаведених норм є сума, що дорівнює 600 000 грн. (50% від 400 грн. = 200,00 грн. Х 3000). Оскільки, сума на яку виявлене заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2007 рік становить 646732,00 грн., що є перевищенням законодавчо встановленого великого розміру станом на 1 січня 2007р., нарахування штрафних санкцій на цю суму відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є правомірним.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволенні, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 25.11.2008р. у справі № 11/546/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі -24.06.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Н.П. Баранник

  Суддя О.В. Юхименко