Рішення № 39921562, 22.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 922/2409/14 22.07.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

про стягнення 3 405,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про стягнення 3 405,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2010 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" укладено договір про постачання теплової енергії №500 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого позивач постачає теплову енергію в потрібних йому обсягах, згідно з додатком 1а та п.6 договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за опалювальний період з лютого 2013 року по квітень 2013 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2014 року становить 2 931,13 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 2 931,13 грн. та 3 % річних в сумі 50,59 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 196,39 грн. та пеню в розмірі 227,54 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.07.2014 року.

В судове засідання 22.07.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03038, м. Київ, вулиця Ямська, будинок 28 А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.06.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача не з'явився, проте 18.07.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2014 року та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (споживач) та комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (енергопостачальна організація) укладено договір на постачання теплової енергії у № 500 (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Обидві сторони зобов'язуються керуватися "Правилами користування тепловою енергією" виданими згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 29.07.1967 року №726 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінетом Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

Відповідно до п.2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатка 1а, 1б, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби:

- опалення та вентиляцію:

- гаряче водопостачання;

- технологічні потреби.

Згідно з п.5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по:

- по приладах обліку - з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двухстороннього акту про кількість використаної теплової енергії,

- розрахунковим способом - з моменту подачі теплової енергії.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

Відповідно до п.6.3 договору, споживач до 10 числа поточного місяця сплачує за пред'явленим енергопостачальною організацією рахунком передбачувальний обсяг споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця „енергопостачальна організація» до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений обсяг послуг.

Згідно з п.6.5 договору, для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та втрат тепла в мережах споживача.

Позивач, відповідно до умов договору та на підставі корінця наряду про підключення до мережі опалення №15від 05.10.2012 року та розпорядження про закінчення опалювального сезону №106 від 15.04.2013 року здійснив постачання теплової енергії в приміщення відповідача за адресою: 64200 Харківська область, м. Балаклія, пл. Ростовцева, буд. 8 прим. 2.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків вбачається, що за період з лютого по квітень 2013 року позивачем нараховано відповідачу за теплову енергію 3 031,10 грн.

Заборгованість відповідача станом на 01.05.2014 року за опалювальний період з лютого по квітень 2013 року становить 2 931,13 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Листами вих. №638 від 27.05.2013 року та вих. №266 від 06.03.2014 року позивачем було направлено відповідачу два примірника акту звірки взаємних розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2013 року та на 01.03.2014 року, які отримані відповідачем, проте, залишені без розгляду та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №500 на постачання теплової енергії від 01.10.2010 року в період з лютого 2013 року по квітень 2013 року станом на 01.05.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 2 931,13 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 227,54 грн., 3 % річних в розмірі 50,59 грн. та індекс інфляції в розмірі 196,39 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожній день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 227,54 грн., індексу інфляції в розмірі 196,39 грн. та 3 % річних в розмірі 50,59 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вулиця Ямська, будинок 28 А, ідентифікаційний код 35076670) на користь комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Алієва, 72, ідентифікаційний код 34328904) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 2 931 (дві тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 13 коп., індекс інфляції в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 39 коп., три проценти річних в розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 59 коп. пеню в розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 54 коп., а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий