Рішення № 39921561, 23.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11123/14 23.07.14

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 простягнення 5 603,53 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 15.01.14;від відповідачівне з'явились

В судовому засіданні 23.07.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5 603,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 28.01.2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач-2) було укладено договір поставки № ЛВч0000007, за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) відповідачу-2 текстильну продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість. За доводами позивача, відповідач-2 взяті за договором зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 4082,82 грн. та штраф у розмірі 1020,71 грн. Крім того, за невиконання договору поруки № 01/04/14-01Ю від 01.04.2014, що укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (відповідач-1), та на підставі якого позивачу було передано право вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача-2 за договором поставки, позивач просить стягнути з відповідача-1 грошові кошти у розмірі 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11123/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 02.07.2014.

У судове засідання, призначене на 02.07.2014, з'явився представник позивача. Вимоги ухвали суду від 10.06.2014 позивач не виконав, витребуваних доказів не надав.

Відповідачі в судове засідання 02.07.2014 явку уповноважених представників не забезпечили, вимоги ухвали суду не виконали, письмові відзиви на позов не надали, про причини неявки представників не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

17.07.14 через канцелярію суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.

Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 23.07.14 у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів та неявкою представників відповідачів в судове засідання.

У судове засідання 23.07.14 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, письмові відзиви на позов не надали, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адреси відповідачів зазначені у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надані позивачем.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 січня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, покупець), укладено Договір поставки № ЛВч0000007 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язується поставити і передавати відповідачу текстильну продукцію (товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених у цьому договорі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором, визначається у відповідних накладних та/або рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами угоди. Загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних накладних та/або рахунків фактур.

Згідно з п.10.1 договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р.

У п. 4.1 договору контрагенти погодили, що прийом-передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року з врахуванням особливостей, встановлених договором.

Відповідно до п. 4.2 договору моментом (часом) прийому-передачі товару за договором вважається підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін.

Згідно з п.3.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

За твердженням позивача, на виконання умов спірного правочину ним було поставлено, а представником відповідача-2 прийнято товар на загальну суму 9938,25 грн., а саме, за видатковими накладними № ЛВч-2901-01 від 29.01.2014р. на суму 4991,00 грн., № ЛВч-0802-01 від 08.02.2014р. на суму 3783,00 грн., № ЛВч-1702-04 від 17.02.2014р. на суму 1164,25 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (оригінали були оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач-2 в порушення умов Договору, оплату поставленої позивачем товару в повному обсязі не здійснив. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 3958,80 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № ЛВч0000131 від 17.03.14 на суму 2000,00 грн., ЛВч0000158 від 31.03.14 на суму 900,00 грн., ЛВч0000182 від 14.04.14 на суму 2000,00 грн., та повернув частину товару на суму 1896,63 грн., що підтверджується накладними на повернення № ЛВ-0000041 та № ЛВ-0000040 від 11.04.14.

Враховуючи викладене, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором поставки № ЛВч0000007 від 28.01.14 в сумі 4082,82грн.

Позивач направив на адресу відповідача-2 претензію вих.. № 15/05/14-01 від 15.05.14 про сплату заборгованості, проте станом на момент вирішення спору відповідач відповідь на претензію не направив, заборгованість не сплатив.

Оскільки, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за Договором поставки оплату за поставлений товар не здійснив, позивач також просить суду стягнути з відповідача 1020,71 грн. штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-2 правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи визначені позивачем та відповідачем-2 в договорі порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази поставки покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними настав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, строк виконання зобов'язань покупцем за договором поставки № ЛВч0000007 від 28.01.14 станом на момент вирішення спору настав.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача-2 перед позивачем за поставлений товар підтверджується видатковими накладними, а також беручи до уваги те, що відповідачем-2 в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором № ЛВч0000007 від 28.01.14 в розмірі 4082,82 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача-2 1020,71 грн. штрафу.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.3 Договору у випадку порушення покупцем п.п. 3.2 та/або п. 8.1 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 відсотків від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 1020,71 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача до відповідача-1 про стягнення 500 грн. суд зазначає наступне.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

01 квітня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (поручитель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір № 01/04/14-01Ю поруки, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за несвоєчасне виконання всіх зобов'язань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (боржник) за договором поставки № ЛВч0000007 від 28.01.14, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та боржником в розмірі передбаченому п.3.2 договору.

Так, у п.3.2 вказаного вище правочину позивач та відповідач-1 погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України у визначеній сторонами сумі - 500 грн.

За таких обставин, враховуючи умови договору поруки № 01/04/14-01Ю від 01.04.2014р., положення чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що відповідальність відповідача-1 перед позивачем за невиконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поставки № ЛВч0000007 від 28.01.14 складає 500 грн.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право в будь-який час звернутися до поручителя з вимогою про відшкодування заподіяних збитків, але тільки в розмірі, передбаченому даним договором (п.5.1 договору поруки).

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2014р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" з вимогою № 05/05/14-01, якою пропонував відповідачу-1 в семиденний строк сплатити борг у сумі 500 грн.

Вказану вимогу поручитель отримав 05.05.2014р., проте грошові кошти у сумі 500 грн. не сплатив.

Враховуючи погоджений сторонами в договорі поруки № 01/04/14-01Ю від 01.04.2014р

розмір відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, порядок та строк його сплати, суд приходить до висновку, що вимоги позивача до відповідача-1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, будинок 4, офіс 3, ідентифікаційний код 35756306) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., 163 (сто шістдесят три) грн. 02 коп. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 4082 (чотири тисячі вісімдесят дві) грн. 82 коп. основного боргу, 1020 (одну тисячу двадцять) грн. 71 коп. штрафу та 1663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 98 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.