Постанова № 39920969, 23.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/835/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головною управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_3 звернувся в до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької ОДПІ від 30.12.2013 року № 0006691703, № 0006681703, № 0006701703 від 30.12.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області 31.08.2009 (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1, а.с. 55 Т.2), взятий на податковий облік в ДШ у м. Чернігові, зареєстрований як платник ПДВ.

Прилуцькою ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

В ході проведення перевірки Прилуцькою ОДПІ встановлено порушення:

- завищення валових витрат за 2012 рік на суму 285029,24 грн., та в порушення статті 138 пункту 177.2, пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу від 02.12.2010р. № 2755-V1 донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 42754,39 грн.

- п. 198.1. п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит в сумі 57006 грн. в т. ч. за вересень 2012 року на суму ПДВ 16064 грн., за жовтень 2012 року на суму ПДВ 16238 грн.. за листопад 2012 року на суму ПДВ 16585 грн., за грудень 2012 року на суму ПДВ 8119 грн. Донараховано податку на додану вартість в сумі 57006 грн. в т. ч. за вересень 2012 року на суму ПДВ 16064 грн., за жовтень 2012 року на суму ПДВ 16238 грн., за листопад 2012 року на суму ПДВ 16585 грн., за г рудень 2012 року на суму ПДВ 8119 грн.

- пункту 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Донараховано єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% у сумі 21285,01 грн.

На підставі акту перевірки від 13.12.2013 № 426/17-2497514814, Прилуцькою ОДШ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 30.12.2013 року № 0006691703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 85509,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 57006,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -28503,00 грн.) (а.с. 14 Т.1),

від 13.12.2013 № 0006681703, яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 53442,99 грн. (у т. ч. за основним платежем - 42754,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10688,6 грн.) (а.с. 15 Т.1),

від 30.12.2013 № 0006701703 про донарахування єдиного внеску в сумі 31927,52 грн., у т.ч. податку - 21285,01 грн., штрафних санкцій - 10642,51 грн. (а.с. 13).

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ГУ Міндоходів в Чернігівській області за результатами якої винесено рішення від 28.01.2014 року № 90/Б/25-0140-05-15 (а.с. 96-99 Т.1), згідно якого була частково задоволена скарга позивача, а саме скасоване рішення Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів від 30.12.2013 року № 0006701703 про донарахування єдиного внеску в частині застосування штрафних санкцій у сумі 9578,26 грн. В іншій частині скарги було відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 № 0006701703 про донарахування єдиного внеску в сумі 31927,52 грн., у т.ч. податку - 21285,01 грн., штрафних санкцій - 10642,51 грн. (а.с. 13), суд зазначає, що дане рішення Прилуцької ОДПІ є відкликаним.

Рішенням ГУ Міндоходів Чернігівської області від 28.01.2014 року № 90/Б/25-0140-05-15 (а.с. 96-99 Т.1), скарга позивача була частково задоволена, а саме скасоване рішення Прилуцької ОДПІ від 30.12.2013 року № 0006701703 про донарахування єдиного внеску в частині застосування штрафних санкцій у сумі 9578,26 грн. В іншій частині скарги було відмовлено.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 452 (далі - Порядок), орган доходів і зборів при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень: скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржуються, і не задовольняє скаргу в певній частині.

Відповідно до пункту 4.5 цього Порядку, у разі скасування вимоги або рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення органу доходів і зборів вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного органу доходів і зборів.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час розгляду справи предмет спору в цій частині вже був відсутній, внаслідок нечинності оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені, а рішення від 30.12.2013 року № 0006701703 скасованим, оскільки воно є відкликаним.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької ОДПІ від 30.12.2013 року № 0006691703, № 0006681703 щодо завищення валових витрат та неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість виходив з того, що позивачем не було підтверджено факту зберігання придбаних паливно-мастильних матеріалів шляхом зливання його у паливні баки автомобілів.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цьогоКодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Парма ЛТД» був укладений усний договір на поставку паливно-мастильних матеріалів.

Проведення зазначеної господарської операції підтверджують надані позивачем документи:

рахунки-фактури: № П-00000035 від 13 вересня 2012; № П-00000040 від 24 вересня 201 2 року; № П-00000060 від 8 жовтня 2012 року; № П-00000082 від 22 жовтня 2012 року; № П-00000100 від 2 листопада 2012 року; № П-00000104 від 7 листопада 2012 року; № П- 00000110 від 20 грудня 2012 року;

платіжні доручення: № 707 від 13 вересня 2012 року; № 722 від 24 вересня 2012 року; № 741 від 08 жовтня 2012 року; № 754 від 23 жовтня 2012 року; № 769 від 05 листопада 2012 року; № 781 від 09 листопада 2012 року; № 6 від 20 грудня 2012 року;

видаткові накладні: № П-00000025 від 17 вересня 2012 року;№ П-00000029 від 27 вересня 2012 року;№ П-00000049 від 12 жовтня 2012 року;№ П-00000069 від 26 жовтня 2012 року; № П-00000084 від 6 листопада 2012 року;№ П-00000088 від 13 листопада 2012 року; № П-00000091 від 26 грудня 2012 року;

товарно-транспортні накладні: DNP № 061052 від 17 вересня 2012 року; DNP № 065866 від 25 вересня 2012 року; DNP № 067183 від 12 жовтня 2012 року; DNP № 057677 від 26 жовтня 2012 року; DNP № 069725 від 6 листопада 2012 року; DNP № 060310 від 13 листопада 2012 року; DNP № 071123 від 26 грудня 2012 року;

податкові накладні: № 3 від 13.09.2012 року; № 7 від 24.09.2012 року; № 13 від 08.10.2012 року; № 41 від 23.10.2012 року; № 6 від 05.11.2012 року; № 9 від 09.11.2012 року; № 5 від 20.12.2012 року;

сертифікати якості та пломби, якими опломбовувались автомобільні цистерни.

Згідно з договором оренди земельної ділянки для обслуговування гаражів по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_3 (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1393 кв.м. на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, нежитлові приміщення (гаражі) (а.с. 18-21 Т.2), а відповідно до Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.01.2006 (а.с. 31,36 Т.2) ФОП ОСОБА_3 є власником гаражів АДРЕСА_2, що підтверджує фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення господарської операції.

Відповідно до договору зберігання від 01.06.2011 року № 2455 ПАТ «Дніпронафтопродукт» (Зберігач) та ТОВ «Парма ЛТД» (Поклажодавець), в порядку та на умовах визначених цим договором Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою (а.с. 104-105 Т.1). Позивачем були надані Протоколи узгодження ціни до даного договору з відповідними рахунками-фактурами до них та акти приймання-передачі послуг згідно договору від 01.06.2011 №2455 (а.с. 106-114 Т.1).

Договором на перевезення пального укладеного між ТОВ «Парма ЛТД» (Замовник) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (Перевізник) від 1 червня 2011 року № 2458 (а.с. 115-116 Т.1) передбачено, що Перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим договором. Згідно додаткової угоди до договору від 01.06.2011 3 2458, строк дії названого договору продовжено до 31.12.2015 року (а.с. 118 Т.1). У відповідності до умов цього договору ПАТ «Дніпронафтопродукт» здійснювало позивачу поставку ПММ.

До даного договору позивачем надано акти приймання-передачі виконаних послуг, рахунки-фактури та реєстри до актів виконаних робіт (а.с. 119-126 Т.1).

Відповідно до договору зберігання від 1.06.2011 року № 2455 ПАТ «Дніпронафтопродукт» зберігало нафтопродукти для ТОВ «Парма ЛТД». На підтвердження здійснення цієї господарської операції надано протоколи узгодження ціни, рахунки фактури та акти прийняття виконаних робіт. (а.с. 106-114 Т.1).

Позивачем зазначено, що паливо зливалось у баки наявних на території автомобілів, а решта зливалась у ємкості.

Для підтвердження можливості зберігання палива надано документи та фотокартки, які підтверджують можливість розвантаження та зберігання пального ФОП ОСОБА_3

Позивачем надані накладні від 6.10.2009 року № 414 та від 28.11.2009 року № 521 ( а.с. 198,199 Т.4), які підтверджують факт придбання 3 ємкостей по 600 літрів, 1 ємкості на 800 літрів та 8 ємкостей по 200 літрів. Дані ємкості використовуються для зберігання дизпалива.

Всі зазначені вище документи оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Реальність придбання позивачем товарів і послуг підтверджується первинними документами, пов'язаними з господарською діяльністю позивача.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрований платниками податку на додану вартість.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про виконання позивачем усіх необхідних умов, передбачених податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу та суду першої інстанції про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо завищення валових витрат та неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30.12.2013 року № 0006691703, № 0006681703 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в цій частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30.12.2013 року № 0006691703, № 0006681703.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 25.07.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.