Ухвала суду № 3991907, 16.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 23/106-08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Баранник Н.П.

суддя Юхименко О.В.

при секретарі Тюріна А.Ю.

з а участю представників :

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2008р.

у справі № А 23/106-08

за позовом ОСОБА_1

Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до відповідача  ОСОБА_2

Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_2 від 24.12.2007р. № 0017022301/0.

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2008р. у справі № А 23/106-08 (суддя Добродняк І.Ю.) адміністративний позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 24.12.2007р. № 0017022301/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. Посилаючись на п.п.7.4.5, 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.25.2.1 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (затв. Наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79), суд вказав на помилковість висновку податкового органу про відсутність у позивача права на включення суми 1092грн. до податкового кредиту за господарською операцією з ОСОБА_1. Суд першої інстанції вказав, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2006р., яким визнано недійсними установчі документи вказаного товариства та свідоцтво платника податку на додану вартість, само по собі не позбавляє правового значення виданих за такими господарським операціями податкових накладних. В діях позивача не вбачається порушень п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, суд вказав, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом з порушенням строку, встановленого п.п.5.2.2 ст 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вказані наступні обставини. Згідно до п.п.7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість. Оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2006р. визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації від 24.06.2004р. та свідоцтво платника ПДВ від 12.07.2004р. ( з моменту внесення до реєстру) ОСОБА_1, тому позивач не мав права включити суму 1092грн. податку на додану вартість за податковими накладними, складеними у листопаді 2004року до податкового кредиту. На думку відповідача, позивач порушив п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і безпідставно відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суму 1092грн., яка не підтверджена податковими накладними.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 24.03.2008р. та прийняти нову постанову про відмову у позові.

ОСОБА_1 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказало на законність постанови суду першої інстанції. Зокрема зазначило, що на момент здійснення угоди купівлі-продажу з ОСОБА_1, останнє було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість і мало можливість видавати податкові накладні. Встановлення справжності реєстраційних документів, печаток контрагента не входить до компетенції позивача. Податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням строку, встановленого п.п.15.1.1 ст 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін до судового засідання не з'явились. Сторони про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 372 від 16.06.2009року апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».

За результатами апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 16.06.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу та обставини справи, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, 24.12.07р. ОСОБА_2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017022301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1638,00 грн., в тому числі: 1092,00 грн. - основний платіж, 546,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки № 223/23-30815513 від 10.12.07р., складений відповідачем за результатами невиїзної позапланової перевірки позивача з питань взаємовідносин з ОСОБА_1 за період: II півріччя 2004 року, 2005 рік, 2006 рік, І півріччя 2007 року.

Під час перевірки відповідачем встановлені взаємовідносини позивача з ОСОБА_1, свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, а саме - з 07.07.04р.

На підставі податкової накладної, виписаної ОСОБА_1 від 01.11.04р. № 1101, позивачем віднесено до складу податкового кредиту у відповідному податковому (звітному) періоді - листопаді 2004 року суму податку на додану вартість в розмірі 1092,00 грн.

За висновками податкового органу, сума податку на додану вартість 1092,00 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту з порушенням пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1092,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.04р. за накладною б/н позивачем від ОСОБА_1 був отриманий товар на загальну суму 6552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1092,00 грн.

ОСОБА_1 була виписана податкова накладна № 1101 від 01.11.04р. на загальну суму 6552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1092,00 грн., на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість 1092,00 грн. включена до складу податкового кредиту у листопаді 2004 року і відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року, яка подана до податкового органу своєчасно 20.12.04 (а.с.42).

Розрахунки з ОСОБА_1 здійснені позивачем в повному обсязі в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням № 130 від 29.10.04р.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.06р. визнані недійсними: запис про проведення державної реєстрації ОСОБА_1 від 24.06.04 за № 40502 з моменту вчинення запису; Статут ОСОБА_1 та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.07.04 № 37659801 з дати реєстрації.

На підставі вказаного судового рішення, актом № 6379 від 01.02.07 ОСОБА_2 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ОСОБА_1 № 37659801, виданого 07.07.04.

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює певний порядок включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який передбачає особливі вимоги до таких операцій, наявність певних умов для виникнення у платника податку права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, зокрема, це наявність у особи, яка складає і видає податкову накладну, визначеного в установленому порядку статусу платника податку на додану вартість (ця особа повинна бути зареєстрована як платник податку в податковому органі і їй повинен бути присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на яку посилається відповідач, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп. «б» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання , яка відбувається в тому числі, якщо платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. № 79, встановлено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, судового рішення щодо припинення юридичної особи або судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку висновок відповідача про відсутність у позивача права на включення суми до податкового кредиту в результаті господарських операцій з ОСОБА_1 в розмірі 1092,0 грн. за наявності рішення суду про визнання недійсними запису про проведення державної реєстрації ОСОБА_1, його Статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість; анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вже після здійснення господарської операції, за якою була видана податкова накладна, є помилковим. Визнання в судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не позбавляє правового значення (щодо правових наслідків) виданих за такими господарським операціями податкових накладних.

Податкова накладна № 1101 від 01.11.04р., на підставі якої позивач вносив суму 1092,00 грн. до складу податкового кредиту, складена відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України від 30.05.097 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення. ОСОБА_1 на момент складення цієї податкової накладної було зареєстровано в установленому порядку як платник податку на додану вартість, що свідчить про правомірність видачі ним податкових накладних, у зв'язку з чим податковий кредит у спірний період сформований позивачем на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від особи, яка на момент її видачі була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.

Таким чином, в діях позивача не вбачається порушень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , і підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість з цього приводу відсутні.

Крім того, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників подать перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181. Згідно до вказаної норми права, за загальними правилами податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом не пізніше закінчення 1095 дня , наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання , а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем донараховано податок на прибуток розмірі 1092,00 грн. за листопад 2004 року, податковим повідомлення-рішенням від 24.12.07р. № 0017022301/0.

Податкове повідомлення-рішення в розумінні п.1.9 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Акт перевірки, на підставі якого складається податкове повідомлення-рішення, - як зазначено в п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327, є документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної і виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З огляду на викладене, документом, який визначає платнику податку у відповідних випадках суму податкового зобов'язання, є саме податкове повідомлення-рішення, а дата винесення такого податкового повідомлення-рішення є датою визначення суми податкових зобов'язань платника податків контролюючим органом.

Оскільки з урахуванням положень п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк подачі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року - 20 грудня 2004 року, то визначення відповідачем податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 24.12.07року здійснено з порушенням строку, встановленого пп.15.1.1 п. 15.1 ст.15 цього ж Закону , що також є підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Дніпропетровської області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

  УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2008р. у справі № А 23/106-08 з алишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 24.06.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

 Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко