Ухвала суду № 39911952, 15.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.

Справа № 178809/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-ІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-ІНВЕСТ» (далі – ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.01.2012 №0000131630/746 та податкову вимогу від 12.03.2012 №473.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що обов’язковою умовою нарахування умовного продажу є наявність заяви платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) про анулювання відповідного свідоцтва, однак ТОВ такої заяви не подавало, а його свідоцтво платника ПДВ було анульовано за рішення податкового органу. Також вказує, що факт наявності чи відсутності на залишку товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) чи основних засобів не відображається в податковій декларації по ПДВ, а відповідачем жодним чином не доведено, що на такі було нараховано податковий кредит.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року в справі №2а-7508/12/1370 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. У поданій апеляційній скарзі вказує, що чинним законодавством покладено на платника ПДВ обов’язок визнати умовне постачання товарів та необоротних активів при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту з моменту подання заяви про анулювання його реєстрації як платника ПДВ, а тому вважає, що податковим органом було правомірно донараховано ТОВ податкове зобов’язання із сплати ПДВ.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки станом на дату подання податкової декларації заява про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивачем не подавалась, то у відповідності до п.184.7 ст.184 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підстави для визнання умовного постачання залишків ТМЦ та основних засобів у нього були відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ зареєстроване Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області 07.02.2000 (а.с.29) та перебуває на податковому обліку у відповідача як платник податків. Відповідно до свідоцтва від 16.03.2000 №18161945 зареєстроване платником ПДВ (а.с.13).

29.04.2011 ДПІ у зв'язку із тим, що обсяг постачання платника податку зареєстрованого добровільно, іншим платникам ПДВ становить менше 50% та у відповідності до абз.«г» ст.184 ПК України, анульовано реєстрацію платника ПДВ (а.с.20).

22.12.2011 державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ на підставі та в порядку ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України, була проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ ТОВ за квітень 2011 року, за результатами якої було складено акт №3459/315/15-2/30707097 (а.с.11) в якому зафіксовано заниження ТОВ суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, за що, передбачена відповідальність п.123.1 ст.123 ПК України.

12.01.2012, на підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000131630/746 (а.с.9), яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 18358грн (основний платіж - 18357грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1грн).

12.03.2012 ДПІ винесено податкову вимогу №473 (а.с.33), відповідно до якої станом на 12.03.2012 сума податкового боргу ТОВ з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 18353,54грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, ТОВ звернулося до адміністративного суду із цим позовом.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції. Спірним у даній справі фактично є обов'язок платника податку у відповідності до вимог п.184.7 ст.184 ПК України в останньому звітному (податковому) періоді визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України (в редакції, чинній на момент анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, 29.04.2011), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, у разі анулювання реєстрації як платника ПДВ особа зобов'язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов, наведених у вказаній нормі.

Так, однією із обов'язкових умов виникнення в особи обов'язку визнати умовне постачання таких товарів й необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів є анулювання її реєстрації як платника податку з ініціативи самого платника податків, оскільки положення п.184.7 ст.184 ПК України визначають, що платник податку повинен визнати умовне постачання товарів та необоротних активів й нарахувати податкові зобов'язання не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку, тобто платник податків повинен анулювати реєстрацію як платника податків добровільно.

Як вбачається із матеріалів справи, анулювання реєстрації ТОВ як платника ПДВ здійснено з ініціативи податкового органу, що свідчить про відсутність обов'язкової умови для застосування норм п.184.7 ст.184 ПК України.

Більше того, згідно пп.«ґ» абз.3 пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачанням товарів також вважається умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Положення пп.«ґ» абз.3 пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України є спеціальними по відношенню до положень п.184.7 ст.184 ПК України та не встановлюють обов'язку здійснення умовного постачання товарів та нарахування ПДВ тим платником податків, реєстрацію якого у якості платника ПДВ скасовано за рішенням податкового органу.

Відтак, об'єктом умовного постачання є товари та необоротні активи лише того платника податків, який самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування.

Разом із тим, слід зазначити, що положення п.184.7 ст.184 ПК України визначають також, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.

Відповідно до п.184.6 ст.184 ПК України останнім звітним (податковим) періодом для платника податку на додану вартість є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Таким чином, при анулюванні реєстрації платника ПДВ об'єктом оподаткування є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, однак, якщо за вказаними товарами податковий кредит не формувався, то й відсутні умови для визнання платником податків умовного продажу.

Крім того, для здійснення умовного продажу необхідно встановити, чи товари, необоротні активи перебувають на обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту.

Отже, обов'язковою умовою для визнання умовного продажу товарів, є попереднє включення сум ПДВ, сплачених в ціні цих товарів, до складу податкового кредиту, тобто відповідач повинен був довести, що вартість основних фондів і залишку товарів містить суму ПДВ, яка раніше включалась ТОВ до складу податкового кредиту.

Відповідач не довів, що вартість основних фондів і залишку товарів містить суму ПДВ, яка раніше включалась ТОВ до складу податкового кредиту та безпідставно для свого розрахунку взяв саме балансову вартість основних фондів і залишку товарів, що на думку апеляційного суду є невірним, адже балансова вартість не може містити даних щодо ПДВ і податкового кредиту.

Так, ДПІ визначила суму податкових зобов'язань позивача на підставі відомостей, викладених у деклараціях позивача з податку на прибуток за 2007-2010 роки (а.с.34-55), проте, звітність позивача, а саме додаток К1/1 до зазначених податкових декларацій з податку на прибуток, не містить даних щодо способу придбання, що унеможливлює ідентифікувати товари при придбанні яких суми ПДВ включені/не включені до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, вірними є твердження суду першої інстанції, що при анулюванні реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу у квітні 2011 року норми чинного на той час законодавства не передбачали обов'язку такого платника податку визнати умовне постачання товарів, необоротних активів та відобразити нараховані податкові зобов'язання за такою операцією в податковій декларації з ПДВ за наслідками останнього звітного періоду, який починається з першого дня такого останнього звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Оскільки вимога від 12.03.2012 №473 була прийнята у зв’язку із нарахуванням податковим органом сум грошового зобов'язання за платежем з ПДВ відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000131630/746, протиправність якого встановлено судом, то така правомірно була скасована судом першої інстанції, як така, що прийнята ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ТОВ щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 12.01.2012 №0000131630/746 та податкової вимоги від 12.03.2012 №473.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 18 липня 2014 року.