Ухвала суду № 39907111, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/27458/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Бухтіярової І. О., Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - СПД-ФО ОСОБА_4) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року позов СПД-ФО ОСОБА_4 задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного від 16 квітня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне задоволено. Скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції СПД-ФО ОСОБА_4 подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного від 16 квітня 2013 року та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Рівне проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності СПД-ФО ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2008 року. За результатами перевірки складено акт №233/2195914649/17-117 від 03 грудня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення СПД-ФО ОСОБА_4 вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: СПД-ФО ОСОБА_4 отримавши за 2007 рік виручку в сумі 518818, 00 грн., з грудня 2007 року не зареєструвалась платником ПДВ і, відповідно, по червень 2008 року не подавала встановлену для платників ПДВ звітність, а отже і не нараховувала податкові зобов'язання з вказаного податку.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення рішення №0003881742/0 від 16 грудня 2008 року, яким СПД-ФО ОСОБА_4 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79695, 50 грн., у т.ч. 52337,00 грн. за основним платежем та 27358, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що положення Закону України "Про податок на додану вартість" стосуються виключно зареєстрованих платників ПДВ та не можуть бути застосовані до СПД-ФО ОСОБА_4, яка не реєструвалася платником ПДВ ні в 2007 році ні в 2008 році.

Суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки СПД-ФО ОСОБА_4, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у 300000,00 грн. (без урахування ПДВ) у жовтні 2007 року, тому відповідно до п. 2.1, п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана зареєструватися платником ПДВ.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_4 за договорами комісії №09/07 від 12 січня 2007 року з ТОВ "Салют" та №124/07 від 17 жовтня 2007 року з філією Рівненського ТОВ "Ланжерон і Ко" надавала послуги по реалізації товару комітентів, і отримала за вказані послуги комісійну винагороду. До складу валового доходу в 2007 році включено вартість реалізованого товару в сумі 238982, 77 грн.; винагороду за реалізацію комісійного товару в сумі 41728, 24 грн.; винагороду за реалізацію білетів національної лотереї в сумі 5801, 30 грн.; всього 286512, 31 грн. До складу валового доходу в першому півріччі 2008 року включено вартість реалізованого товару в сумі 100506, 37 грн., у т.ч. винагороду за реалізацію комісійного товару в сумі 45571, 99 грн.; винагороду за реалізацію білетів національної лотереї в сумі 4394, 35 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації ж платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ).

Судом першої інстанції зазначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ при наявності таких обставин в їх сукупності: особа здійснює операції з поставки товарів; ці операції підлягають оподаткуванню ПДВ; загальна сума таких операцій за останні 12 місяців перевищує 300000 гривень.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання, довірчого управління, оперативної оренди (лізингу, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі, не належать до поставки.

Відповідно до ст.ст. 1011-1013 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. За надання послуг комісіонер отримує комісійну плату. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, як і майно, отримане від комітента на комісію, є власністю комітента.

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки СПД-ФО ОСОБА_4 за договорами комісії надавала послуги по реалізації товару комітента, то такі операції не є операціями з поставки товару СПД-ФО ОСОБА_4, так як досягнення їх розміру більше ніж на суму 300000 гривень за останні 12 місяців є підставою для реєстрації комітента платником ПДВ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ у м. Рівне безпідставно застосовано до податкових правовідносин СПД-ФО ОСОБА_4 положення п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки вказана норма стосується лише комісіонерів - платників ПДВ. Так як СПД-ФО ОСОБА_4 не реєструвалась платником ПДВ, то ДПІ у м. Рівне неправомірно донараховано податкове зобов'язання та винесено податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги СПД-ФО ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного від 16 квітня 2013 року та залишення в силі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного від 16 квітня 2013 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Бухтіярова О.І. Степашко