Ухвала суду № 39906990, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 липня 2014 року м. Київ К/800/17879/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира та Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконними дії службових осіб,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати дії службових осіб квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира незаконними та зобов'язати вивести із службового житлового фонду квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться у його користуванні.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано дії службових осіб квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира незаконними в частині відмови позивачу у виведенні із службового житлового фонду квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира прийняти рішення про виведення із службового житлового фонду квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та членів його сім'ї.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира задоволено. Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2013 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 01 липня 1986 року по 26 червня 2003 року позивач працював у Житомирській квартирно-експлуатаційній частині району на посаді водія, з якої звільнений відповідно до статті 38 КЗпП України. У 1988 році на підставі ордеру йому та членам його родини виділено у користування 3-х кімнатну квартиру та знято з черги на отримання іншого житла. У зв'язку з тим, що дана квартира віднесена до складу службових позивачу відмовлено у її приватизації. Дана обставина стала підставою для звернення позивача з вимогою про виведення квартири зі складу службових.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог так як позивач пропрацював у Житомирській квартирно-експлуатаційній частині на посаді водія більше 10 років, тому в силу статті 125 ЖК України набув право на службове приміщення.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та постановляючи нове судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира не віднесена до у встановленому порядку до службових, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Однак, розглядаючи справу у порядку встановленому КАС України судами не враховано наступне.

Згідно з частиною 1 статті КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у пункті частини 1 статті 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, встановлена в статті 17 КАС України, на даний спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.

Частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення вкасаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 222, 223, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та скасовану нею постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2013 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира та Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконними дії службових осіб закрити.

Роз'яснити позивачу, що вказаний позов може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

А.Ф. Загородній

Суддя Д.В. Ліпський