Постанова № 39894040, 23.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа№ 910/9947/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Іванові О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко С.В. (дов. №155/1/03-05 від 08.01.2014 року);

від відповідача - Бачинська А.Ю. (дов. №б/н від 22.11.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

малого приватного підприємства «Гетьман»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року

у справі №910/9947/14 (суддя Т.Ю. Трофименко)

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ

до малого приватного підприємства «Гетьман», м. Київ

про стягнення 134 884,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року комунальне підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - КП «Київжитлоспецексплуатація», позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства «Гетьман» (надалі - МПП «Гетьман», відповідач у справі) про стягнення 134 884,09 грн., з яких 126 715,06 грн. - заборгованість за фактичне користування приміщенням, 6 124,48 грн. заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та 2 044,55 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 99 від 01.09.2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/9947/14 позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з МПП «Гетьман» на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» 126 715,06 грн. заборгованості по орендній платі, 6 124,48 грн. заборгованість з компенсації за користування земельною ділянкою, 2 044,55 грн. - 3% річних та 2 697,69 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання свого зобов'язання щодо оплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за фактичне користування приміщенням та за користування земельною ділянкою після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 99 від 01.09.2010 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, мале приватне підприємство «Гетьман» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/9947/14 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що у відповідача відсутні підстави для нарахування орендної оплати після припинення дії договору, оскільки відповідач не займає раніше орендоване приміщення. Також відповідач зазначає, що у відповідача існує передплата, яку не врахував позивач.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року у справі №910/9947/14 апеляційну скаргу МПП «Гетьман» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді, Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 23.07.2014 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 23.07.2014 року, позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №910/9947/14 від 23.07.2014 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року у справі №910/9947/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Мальченко А.О.

До початку судового засідання 23.07.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача надійшли додаткові писмові пояснення.

В судовому засіданні 23.07.2014 року представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 1754 від 30.09.2003 року нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі 7/2, було визнано таким, що належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва і закріплене за комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва на праві повного господарського відання та оперативного управління.

05.12.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва та МПП «Гетьман», на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 1756 від 17.10.2007 року та ордеру № 318 від 05.12.2007 року, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 237 від 05.12.2007 року, відповідно до якого відповідачу було надано у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2 загальною площею 768, 1 кв.м. під розміщення складу.

Згідно п. 9.1 даного договору оренди строк його дії сторони визначили з 05.12.2007 року по 05.12.2008 року.

Вказаний договір декілька разів сторонами було пролонговано на той же строк та на тих же умовах.

Згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 1985 від 30.12.2008 року нежиле приміщення по вулиці Картвелішвілі, 7/2 в м. Києві було закріплене за Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на праві повного господарського відання та оперативного управління.

01.09.2010 року між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та МПП «Гетьман» на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 570 від 02.06.2010 року та ордеру № 153 від 30.08.2010 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 99 (надалі - договір) (а.с. 10-13).

Згідно п. 1.2 та п. 9.1 договору № 99 від 01.09.2010 року відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2 для розміщення складу загальною площею 768,10 кв.м., в т.ч. 61,4 кв.м - перший поверх, 706,7 кв.м - підвал, строком з 01.09.2010 року по 01.09.2012 року.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2010 року «Про питання організації управління районами в м. Києві» (а.с. 17-23) зі змінами та доповненнями відповідно до розпорядження КМДА № 1339 від 29.07.2011 року (а.с. 24-25), нежиле приміщення за адресою : м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, загальною площею 1 509,5м.кв., було закріплено на праві господарського відання за КП «Київжитлоспецексплуатація», яке є правонаступником Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» у договірних відносинах з МПП «Гетьман».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/7683/13 (а.с. 30-34) позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» задоволено у повному обсязі. Виселено МПП «Гетьман» з нежилих приміщень загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві та зобов'язано МПП «Гетьман» передати нежилі приміщення загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві КП «Київжитлоспецексплуатація».

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2013 року МПП «Гетьман» звільнило частини приміщення загальною площею 269,30 кв.м. (підвал), що підтверджується актом приймання - передачі (а.с. 29), який підписаний представниками сторін. Інша частина приміщення в розмірі 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі залишилась в користуванні відповідача.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 01.09.2010 року (а.с. 14).

Згідно із пункта 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір діє з 01.09.2010 року до 01.09.2012 року (п. 9.1. договору).

Положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що договір припинив свою дію 01.09.2012 року.

Проте, за системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата за договором найму сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені можливості передбачити в договорі найму положення щодо обов'язку наймача сплачувати наймодавцю орендну плату після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна за актом.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов'язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна в розумінні ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання наймача по сплаті орендної плати на користь наймодавця, який буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 08.12.2011 року у справі №37/121 та від 22.10.2009 року у справі №26/399.

Згідно із п. 3.1 договору, орендна плата складає 14 871,82 грн.

Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що крім орендної плати відповідач відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю та експлуатаційні витрати.

Відповідно до пунктів 3.3, 4.2 договору орендар сплачує своєчасно і в повному обсязі орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.6 договору за користування об'єктом оренди відповідач сплачує на рахунок позивача орендну плату, компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та компенсацію витрат підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу (п..3.9 договору).

Таким чином, п. 3.9. договору сторони відступили від загального правила та передбачили обов'язок її сплати за весь час фактичного користування майном (до його повернення незалежно від закінчення строку дії договору), а тому правомірним є нарахування орендної плати після припинення дії договору та користування відповідачем орендованим майном.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується зі доводами відповідача, які були викладені в апеляційній скарзі, щодо неправомірного нарахування орендної плати після припинення дії договору.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем у період з 20.07.2013 року по 30.04.2014 року нежитловим приміщенням та наявність у нього заборгованості у розмірі 126 715,06 грн. по сплаті орендних платежів та 6 124,48 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3 договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент звернення з позовом настав.

Проте відповідач свого обов'язку у встановлений договором строк не виконав, доказів погашення заборгованості у розмірі 126 715,06 грн. та 6 124,48 грн. не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з МПП «Гетьман» заборгованості у розмірі 126 715,06 грн. та 6 124,48 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 044,55 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума 3% річних є обґрунтованою та арифметично правильною.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що позивачем не надано доказів знаходження відповідача у спірному приміщенні, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.4. договору сторони встановили, що у разі припинення дії договору приміщення вважаються поверненими орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

В матеріалах справи містить акт прийому передачі від 13.05.2013 року на повернення відповідачем частини приміщення , а саме: 269,30 м.кв. Докази, повернення іншої частини приміщення в матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів бере до уваги рішення господарського суду від 19.12.2013 року у справі №910/7683/13 про виселення відповідача із займаних приміщень.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він звільнив вказане приміщення, а відтак колегія суддів дійшла висновку про продовження користування відповідачем вказаним приміщенням.

Доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі про те, що за договором у відповідача існує передплата, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було спростовано ті обставини на які посилається позивач, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/9947/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Гетьман» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/9947/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/9947/14 залишити без змін.

3. Справу №910/9947/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

А.О. Мальченко