Постанова № 39894049, 23.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа№ 910/6176/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Іванова О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Атаманюк Т.О. (дов. №09-32/685 від 03.06.2014 року);

від відповідача - не з`явились;

від третьої особи-1 - ОСОБА_3 (дог. №б/н від 22.07.2014 року);

від третьої особи-2 - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «РБТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року

у справі №910/6176/14 (суддя К.І. Головіна)

за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «РБТ», м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ,

2) товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛЛ», м. Київ

про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору № 692-11 від 24.02.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - ПуАТ «АК Промінвестбанк», позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РБТ» (надалі - ТОВ «РБТ», відповідач у справі), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (надалі - приватний нотаріус ОСОБА_4, третя особа -1 у справі) та товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛЛ» (надалі - ТОВ «ТЛЛ», третя особа-2 у справі) про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору № 692-11 від 24.02.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 424.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/6176/14 позовні вимоги ПуАТ «АК Промінвестбанк» задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір від 24.02.2014 року, укладений між ПуАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «РБТ» як правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Севен стійл» про розірвання іпотечного договору № 692-11, посвідченого 21.06.2011 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 4113. Також, присуджено до стягнення з ТОВ «РБТ» на користь ПуАТ «АК Промінвестбанк» 1 218,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що договір про розірвання іпотечного договору № 692-11 від 24.02.2014 року був підписаний з боку ПуАТ «АК Промінвестбанк» та від імені директора обласного відділення банку в м. Чернігові ОСОБА_6 невідомою особою на підставі підроблених документів, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про існування підстав для визнання вказаного договору недійним.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «РБТ» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/6176/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки належні доказів того, що ОСОБА_6 не підписувала вказаний договір в матеріалах справи відсутні. Також на думку скаржника, суд першої інстанції не правомірно встановив, наявність неповернутою заборгованості за іпотечним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року у справі №910/6176/14 апеляційну скаргу ТОВ «РБТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/6176/14, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.07.2014 року.

Також, не погодившись із вищевказаним рішенням, приватний нотаріус ОСОБА_4 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/6176/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги приватний нотаріус ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Скаржник також, як і відповідач посилається на відсутність доказів підроблення документів. Також, третя особа-1 зазначає, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі позовних вимог за відсутності клопотання позивача та встановив, що існує заборгованості за іпотечним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року у справі №910/6176/14 апеляційні скарги приватного нотаріуса ОСОБА_4 та ТОВ «РБТ» об`єднано та прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 23.07.2014 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року апеляційні скарги приватного нотаріуса ОСОБА_4 та ТОВ «РБТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/6176/14 прийняти до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Мальченко А.О.

До початку судового засідання 23.07.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційні скарги.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання. Відповідач був повідомлений 10.07.2014 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №04116 119974 5 від 08.07.2014 року. Третя особа-2 була повідомлена 10.07.2014 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №04116 1129972 9 від 08.07.2014 року.

В судовому засіданні 23.07.2014 року представники позивача та третьої особи-1 не заперечували щодо розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 надав клопотання про об'єднання кількох однорідних справ в одне апеляційне провадження, надав клопотання про призначення судової експертизи, також надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати письмові пояснення.

Представник позивача заперечував проти всіх клопотань третьої особи-1.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів вирішила відхилити клопотання про об'єднання кількох однорідних справ в одне апеляційне провадження та клопотання про призначення судової експертизи, як безпідставні та необґрунтовані, а також вирішила відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

З приводу заяви про об'єднання кількох однорідних справ в одне провадження колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII Господарського процесуального кодексу України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовних вимог (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України), про подання зустрічного позову (стаття 60 Господарського процесуального кодексу України) та про видачу наказу (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено об'єднання кількох однорідних справ в одне провадження в суді апеляційної інстанції.

З приводу клопотання про призначення судової експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 41 Господарського процесуального кодекс України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Третя особа-1 подаючи вказане клопотання вказує, що експертна установа повинна встановити дійсність підпису на паспорті ОСОБА_6, оскільки існують сумніви з приводу справжності підпису.

Колегія суддів не приймає вказані твердження третьої особи-1, оскільки позивач як на підставу позову посилається на той факт, що невідома особа по підробленому паспорту, представишсь ОСОБА_6 уклала спірний договір. Із письмових поясненнях приватного нотаріуса ОСОБА_4 вбачається, що вона перевірила оригінали паспортів, копії яких були долучені до справи, встановила осіб, які звернулись за вчинення нотаріальної дії (т. 1 а.с. 140). Однак матеріали нотаріальної справи містять копію бланку паспорта серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 231-233) з фотокарткою не ОСОБА_6, який не відповідає дійсному паспорту, виданому в установленому чинним законодавством порядку ОСОБА_6 (т.1 а.с. 228-230). Наявність підробленого бланку паспорта ОСОБА_6 і оригінального паспорту виключає необхідність проведення експертизи. Експертне дослідження підпису було б доцільне, якщо при пред'явленні нотаріусу дійсного паспорту ОСОБА_6, від її імені підписалась інша особа.

За таких обставин потреби у призначенні експертизи немає, оскільки матеріалів справи достатньо щоб розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи.

З приводу клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті та судом заслухавши доводи та заперечення представник третьої особи-1, колегія не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, в судовому засіданні 23.07.2014 року представник третьої особи-1 надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів скасувати рішення суду першої інстанції. Підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скарги без задоволення.

У зв'язку із належним повідомленням відповідача та третьої особи-2, колегія суддів вирішила розглянути апеляційні скарги за відсутністю представників відповідача та третьої особи-2 за наявними в матеріалах справи документами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.06.2011 року ПуАТ «АК Промінвестбанк» (банк за договором) та ТОВ «Фірма «Вема» (позичальник за договором) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 686-11 (надалі - договір) (т. 1 а.с. 24-32) (у подальшому зі змінами та доповненнями) (т. 1 а.с. 33-52).

Відповідно до п. 2.1. договору, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 72 500 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії суми кредиту - 20.06.2013 року (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.2. договору сторонами встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17,8 процентів річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором сторонами був укладений іпотечний договір № 692-11 від 21.06.2011 року (надалі - іпотечний договір) (т. 1 а.с. 53-58) (у подальшому зі змінами та доповненнями (т. 1 а.с. 59-69)), який посвідчений та зареєстрований за № 4113 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Відповідно до іпотечного договору, ТОВ «Фірма «Вена» передає банку в іпотеку нежитлову будівлю та земельну ділянку площею 2,3170 га, кадастровий номер 7410100000:02:014:0100, що знаходиться в міста Чернігові по вул. 77 Гвардійської дивізії (Проектна), 1. Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності та державного акту на право власності на земельну ділянку.

09.11.2012 року між ПуАТ «АК Промінвестбанк», ТОВ «Фірма «Вена» та ТОВ «Севен Систем» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ТЛЛ» - третя особа-2 у справі, лист №04-02-/1 від 04.02.2014 року) був укладений договір про переведення боргу № 1056-12, за яким зі згоди банку ТОВ «Фірма «Вена» передало, а ТОВ «ТЛЛ» прийняло зобов'язання позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21.06.2011 року.

Також, разом з переведенням боргу по кредитному договору ТОВ «Фірма «Вена» продало ТОВ «Севен Стайл» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «РБТ» - відповідач у справі) об'єкт нерухомості та земельну ділянку, які є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 692-11.

09.11.2012 року між ПуАТ «АК Промінвестбанк», ТОВ «Фірма «Вена» та ТОВ «РБТ» був укладений договір № 5/692-11/1066 (т. 1 а.с. 63-65) про внесення змін до іпотечного договору № 692-11 від 21.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 4113, згідно якого новим майновим поручителем замість ТОВ «Фірма «Вена» виступило ТОВ «РБТ» (відповідач у справі) як власник предмета іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2014 року між ПуАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «РБТ» був укладений договір про розірвання іпотечного договору № 692-11 (т.1 а.с. 80) (який є предметом розгляду справи).

Відповідно до якого, сторони домовились розірвати іпотечний договір № 692-11 від 21.06.2011 року.

Спірний договір посвідченого 21.06.2011 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 424, умовами цього договору після його нотаріального посвідчення всі права та обов'язки, що виникли у зв'язку з укладенням іпотечного договору чи можуть виникнути у майбутньому, припиняються.

Колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено позов про визнання недійним договір про розірвання іпотечного договору № 692-11 від 24.02.2014 року з підстав передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Відповідно Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору.

Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. іпотечного договору, договір діє до повного виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або припинення прав іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (відповідно до п. 10 договору №5/692-11/1066 про внесення змін до іпотечного договору (а.с. т.1 63-65)).

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Розірвання ж договору спричиняє припинення договірного зобов'язання (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, підставою для припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання, тобто повне виконання договору про відкриття кредитної лінії №686-11 іфд 21.06.2011 року.

Ані спірний договір, ані матеріали нотаріальної справи не містять відомості щодо припинення основного зобов'язання, а саме: повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов договору (п. 6.8 кредитного договору про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011 року). Відсутня довідка про перерахування ПуАТ «АК Промінвестбанк» позичальником кредитної заборгованості у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано зобов'язання в частині повного погашення кредиту. В свою чергу, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження погашення кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір про розірвання іпотечного договору № 692-11 від 24.02.2014 року є недійсним з моменту його вчинення, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір про розірвання іпотечного договору № 692-11 від 24.02.2014 року було укладено не представником банку від його імені.

Судом першої інстанції було встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що для повноважень ОСОБА_6 на вчинення від імені позивача правочинів на розірвання іпотечних договорів станом на час укладення спірного договору необхідне було одержання попереднього погодження або дозволу на їх укладення уповноваженого органу чи посадової особи банку.

Приватний нотаріус ОСОБА_4 зазначає, що відповідачем на такого дозволу йому було надано розпорядження члена правління банку позивача Кравця В.І. № 142 від 21.02.2014 року (т.1 а.с. 188). З тексту вказаного документа не вбачається, що ОСОБА_6 було надано дозвіл на вчинення правочину на розірвання іпотечного договору. У вказаному розпорядженні були вписані ті ж самі повноваження ОСОБА_6, що вже були зазначені у довіреності (т. 1 а.с. 189-190), дозволу чи погодження на укладення правочинів про розірвання іпотечних договорів розпорядження не містить. Крім того, з листа директора обласного відділення ПуАТ «АК Промінвестбанк» у м. Чернігові ОСОБА_6 № 125-34/08 від 28.02.2014 року (т. 1 а.с. 95), вбачається, що ОСОБА_6, як директор обласного відділення, ніколи не зверталася до нотаріуса ОСОБА_4 для вчинення ніяких правочинів.

Розпорядження, яке надав відповідач нотаріусу, мотивоване повним достроковим виконанням боржником - ТОВ «ТЛЛ» зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії. Проте, в матеріалах справи міститься лист боржника № 04-02/1 від 04.02.1014 року (т. 1 а.с. 92), яким останній зобов'язується сплатити прострочену заборгованість за кредитом та просить не застосовувати до нього штрафні санкції.

Одночасно, як вірно було встановлено судом першої інстанції, факт укладення спірного договору не представником банку від його імені невідомою особою підтверджується Бланком паспорту серії НОМЕР_1 з фотографією не ОСОБА_6, який не відповідає дійсним документам, виданим в установленому порядку ОСОБА_6

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вже 28.02.2014 року (т.1 а.с. 90) Головою правління ПуАТ «АК Промінвестбанк» Башкіров В.В. звернувся до Печерського РВ УМВС України в м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з урахуванням всіх обставин справи, керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зроблено правомірний висновок про наявність правових підстав, для визнання спірного договору недійсним.

В супереч ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуально кодексу України, відповідач, як в суд першої інстанції та і в суд апеляційної інстанції доказів погашення кредитної заборгованості не надав, в свою чергу позивач підтверджується наявність у відповідача вказаної заборгованості.

При цьому, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/6176/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РБТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/6176/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/6176/14 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/6176/14 залишити без змін.

4. Справу №910/6176/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

А.О. Мальченко