Постанова № 39894039, 23.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа№ 910/24624/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Іванові О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Андрієвська О.В. (дов. №7 від 13.06.2014 року),

від відповідача - Гришковець О.О. (дов. №14 від 01.04.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року

у справі №910/24624/13 (суддя М.Є. Літвінова)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ

до комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, м. Київ

про стягнення 1 006 435,09 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПуАТ «АК «Київводоканал», позивач у справі) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (надалі - КП «Чоколівське», відповідач у справі) про стягнення 1 006 435,09 грн. грн. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №08205-А/2-09 від 01.04.2008 року не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року у розмірі 927 689,38 грн., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 26 846,68 грн., 3 % річних у розмірі 5 514,56 грн. та штраф у розмірі 46 384,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13 позовні вимоги ПуАТ «АК «Київводоканал» задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП «Чоколівське на користь ПуАТ «АК «Київводоканал» заборгованість у розмірі 382 177,48 грн., пеню у розмірі 10 284,60 грн., 3 % річних у розмірі 2 269,07 грн., штраф у розмірі 19 108,85 грн. та 8 276, 80 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем неналежним чином не виконувався договір №08205-А/2-09 від 01.04.2008 року, а тому у період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року за кодами №9-1567, №9-1647, №9-1647 у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 382 177,48 грн. Також, у зв'язку із встановленням судом неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, суд першої інстанції зробивши власний перерахунок, вирішив частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми пені, штрафу та 3% річних. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу за кодом №9-51567, оскільки договір №08205-А/2-09 від 01.04.2008 року не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води. З приводу стягнення суми боргу за стоки, які обліковуються кодом №9-51567, суд першої інстанції зазначив, що відповідач зобов'язаний оплачувати стоки за вказаним кодом, проте зробивши власний перерахунок, суд першої інстанції встановив, що у останнього існує переплата, а тому у суду відсутні підстави у задоволенні позовних вимог у цій частині. Оскільки у відповідача відсутня заборгованість, а кошти були сплачені своєчасно, то і відсутні підстави у стягнення пені, штрафу та 3% річних, які нараховані на вищевказану заборгованість.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПуАТ «АК «Київводоканал» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 545 511,90 грн. суми основного боргу, 3% річних у розмірі 3 245,49 грн., пені у розмірі 16 562,08 грн., штрафу у розмірі 27 275,62 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самовільно зменшив розмір заборгованості, шляхом зміни призначення платежу коштів, сплачених населенням за послугу з постачання гарячої води і частина яких зараховується на рахунки позивача, як виробника, яка використовується відповідачем у його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання. Крім того скаржник зазначає, що відповідач виконуючи свій обов'язок із оплати за частину поставленої і облікованої води, на виконання умов договору, зобов'язаний був оплатити весь обсяг поставленої й облікованої води, незалежно від того, на які потреби в подальшому вода використовувалась.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2014 року у справі №910/24624/13 апеляційну скаргу ПуАТ «АК «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.06.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року склад колегії суддів у справі №910/24624/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року у справі №910/24624/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г. та Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 11.06.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу та частково скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У зв'язку із необхідністю витребувати додаткові документи, колегія суддів ухвалила, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкласти розгляд справи на 02.07.2014 року, а також було зобов`язано сторін надати додаткові докази по справі.

До початку судового засідання 01.07.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.07.2014 року представники позивача надали усні пояснення по суті спору, вимог суду не виконали, повідомили, що технічної можливості надати розрахунки по кожному акту не має, проте інженер ПуАТ АК «Київводоканал» повідомив, що розрахунки по кожному акту можливо зробити вручну. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вимог ухвали суду від 11.06.2014 року також не виконав.

У зв'язку із необхідністю повторно витребувати документи, колегія суддів ухвалила, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкласти розгляд справи на 23.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року апеляційну скаргу ПуАТ «АК «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г., Мальченко А.О.

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати розрахунок позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи оскільки апеляційним судом було неодноразово відкладено розгляд справи надаючи можливість сторонам надати свої вимоги чи заперечення.

Крім того, в судовому засіданні 23.07.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просить суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимог. Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та КП «Чоколівське» (абонент за договором) було укладено договір №08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (надалі - договір) (т. 1 а.с. 10-11).

У відповідності до положень п 1.1. статуту ПуАТ «АК «Київводоканал» (нова редакція 2011 рік) (т.1 а.с. 18-19) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол № 1/11 від 28.04.2011 року, визначено, що ПуАТ «АК «Київводоканал» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Предметом даного договору є те, що постачальник, зобов'язується надавати відповідачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язався забезпечувати якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».

В свою чергу абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (п. 3.3.5 договору).

Так, порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. договору).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документів призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору встановлено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмові абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з квітня 2013 року по жовтень 2013 року відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 185 585,14 грн., однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 927 689,38 грн. за надані в зазначений період послуги з водопостачання та водовідведення. Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 514,56 грн., пені у розмірі 26 846,68 грн. та штраф к розмірі 46 384,47 грн.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.

Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Проаналізувавши рішення суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4. договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума, яку просить стягнути позивач з відповідача складається з: боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води (за кодами №9-1567, №9-1647, №9-1647) у розмірі 382 177,48 грн. та боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодом №9-51567) у розмірі 545 511,90 грн.

В матеріалах справи наявні акти зняття показань з приладів обліку за кодами № 9-1567, №9-1647, №9-1647, показники з яких зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» у період з квітня 2013 по червень 2013 року (т.2 а.с.56-255) та у період з липня 2013 року по вересень 2013 року (т. 3 а.с. 2-199), які знятті за участю та деякі без участі представника абонента - КП «Чоколівське».

Як свідчать матеріали справи, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код за № 9-51567 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води (на підігрів), без укладення договору або внесення відповідних змін до договору №08205-А/2-09 від 01.04.2008 року.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Відповідно до ст. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків) плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював нарахування стоків гарячого водопостачання з показників лічильника встановленого на виносному бойлері, який не знаходиться на балансі КП «Чоколівське», що підтверджується листом Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації №108-6886/01 від 04.06.2013 року (т.4 а.с. 53), дана вода постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої «води, яка йде на підігрів» визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.

Проте умовами договору не передбачено вказаний порядок обліку та визначення вартості послуг, а визначений інший порядок.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 зазначених Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

27.06.2008 року Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно пункту 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункт 5.2. Правил).

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (пункт 5.21. Правил).

Таким чином зі змісту наказу № 190 вбачається, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Відповідно до статей 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання за кодом № 9-51567 оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

Також слід вказати, що судовими рішеннями у справах № 7/555, № 42/418-26/240, № 5011-67/2568-2012, № 42/223 та №5011-32/11212-2012 у яких прийняті постанови Вищим господарським судом України від 27.09.2011 року, 10.05.2012 року, 11.10.2012 року, 08.08.2013 року та 29.01.2014 року, відповідно, так само було встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносин сторін щодо постачання відповідачу питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості; встановлено, що теплові пункти (котельні) не знаходяться на балансі відповідача, холодна вода для підігріву подається в теплові пункти ПуАТ «Київенерго» і лічильники обліку холодної води для підігріву встановлені у виносних теплових пунктах, до яких відповідач доступу не має.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, що виник у період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року за постачання води, що використовується для виготовлення гарячої води (за кодом №9-51567) в розмірі 545 511,90 грн. задоволенню не підлягають. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних та, пеня та штраф також не підлягають задоволенню.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно із п. 3.7 Правил користування № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний розрахуватися за надані послуги з постачання питної води, водовідведення, її стоків, а також відведення стоків обсягів води, яка обліковувалась позивачем за кодом №9-51567. Таким чином, не залежно від того, ким і для яких подальших потреб використовувалась вода, облікована позивачем за вказаним кодом, за умовами договору та наведених вище положень чинного законодавства, відповідач повинен платити за її стоки згідно обрахованих позивачем обсягів цих стоків, та за тарифами, встановленими Постановою від 10.02.2012 № 82 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Дослідивши розширений розрахунок здійсненній судом першої інстанції, колегія суддів погоджується із тим, що відповідач не має заборгованості перед позивачем за надані останнім послуги за договором із постачання питної води та приймання стічних вод за кодом №9-51567 за період 01.04.2013 по 30.09.2013 року, оскільки відповідно до матеріалів справи відповідач розрахувався своєчасно та у повному обсязі. Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача, за вищевказаний період, існує передплата у розмірі 154 659,99 грн., яка сплачувалась відповідачем за кодом №9-51567 за водовідведення стоків обсягів води.

За таких обставин колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави у задоволенні позовних вимог позивача у цій частині. Крім того, у зв'язку с тим, що судами не встановлено прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача за договором у вказані позивачем періоди нарахування заборгованості за приймання стічних вод, то заявлені позивачем 3% річних, пеня та штраф, також не підлягають стягненню.

Колегією суддів не приймаються тверджень позивача, які викладені в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не правомірно вийшов за межі позовних вимог та самовільно зменшив розмір заборгованості, шляхом зміни призначення платежу коштів, які відповідач сплачував за кодом №9-51567, таким чином вказані дій місцевого суду суперечить нормам закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Інструкції «Про безготівкові розрахунки України в національній валюті», з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що дійсно перерахування грошових коштів відповідачем проводилось із зазначенням конкретного призначення платежу, та відповідно до вказаного призначення й зараховувались одержувачем коштів. Проте, оскільки судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що відповідач не зобов'язаний ані умовами договору, ані положеннями закону сплачувати позивачу за питну воду, що поставляється на підігрів, та поставка такої води взагалі не передбачена умовами договору, суд першої інстанції правомірно не змінюючи призначення платежу вказав, що кошти які обліковуюсь на рахунку, що були сплачені відповідачем за кодом № 9-51567 будуть обліковуватися за водовідведення стоків обсягів води за вказаним кодом. В свою чергу позивач в не вправі самовільно розпоряджатися коштами та зараховувати їх в рахунок оплати за підігрів води.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не відніс плачені кошти відповідачем за кодом №9-51567 в рахунок погашення боргу за кодами №9-1567, №9-1647, №9-1647 та правомірно вказав, що за кодом №9-51567 існує переплата, а доводи позивача про правомірність набуття ним коштів як таких, що сплачені за обсяги води для підігріву є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву.

З приводу нарахування позивачем відповідачу за послуги водопостачання та водовідведення за кодами №9-1567, №9-1647, №9-1647, за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Розмір наданих позивачем за договором у період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року послуг з водопостачання та водовідведення, обов'язок по оплаті яких покладається на відповідача, становить 2 946 828,99 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами здійснення відповідачем часткової оплати таких послуг на загальну суму 2 568 537,47 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за договором у період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року послуг з водопостачання та водовідведення становить 382 177,48 грн. (з урахуванням перерахунку 3 885,96 грн.), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, та п. 2.2.2 договору на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 382 177,48 грн. за надані згідно договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

КП «Чоколівське» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» про стягнення з КП «Чоколівське» заборгованості у розмірі 382 177,48 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, за невиконання зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення (за кодами №9-1567, №9-1647, №9-1648) позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 11 026,97 грн., штраф у розмірі 46 384,47 грн. та 3 % річних у розмірі 2 269,07 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими частково. При цьому, колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про стягнення пені, встановила, що визначена позивачем пеня у сумі 11 026,97 грн. перевищує розмір пені, яка може бути нарахована за вказаний період, а отже, погоджується із висновком суду першої інстанції, з приводу часткового стягнення з відповідача пені у розмірі 10 284,60 грн.

З приводу стягнення штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 року № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п. 4.6 договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Перевіривши розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 19 108,85 грн. виходячи із задоволеної суми основного боргу.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 2 269,07 грн. є обґрунтованою та арифметично правильна.

В іншій частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 545 511,90 грн., 3 % річних у розмірі 3 245,49 грн., пені у розмірі 16 562,08 грн. та штрафу у розмірі 27 275,62 грн., необхідно відмовити, оскільки судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, встановлено відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по їх оплаті.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодами №9-1567, №9-1647, №9-1647 у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року в розмірі 382 177,48 грн., а також пені у розмірі 10 284,60 грн., 3 % річних у розмірі 2 269,07 грн. та штрафу у розмірі 19 108,85 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №910/24624/13 залишити без змін.

3. Справу №910/24624/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

А.О. Мальченко