Постанова № 39894038, 21.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа№ 910/24736/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет» ЛТД

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року

у справі № 910/24736/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квартет» ЛТД

про стягнення 276 202,62 грн

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013 року публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квартет» ЛТД (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року в розмірі 276 202,62 грн, трьох процентів річних в розмірі 1599,23 грн, пені в розмірі 7 829,09 грн та штрафу в розмірі 12 703,54 грн, які нараховані за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору № 03801/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.03.2004 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року у справі № 910/24736/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 154 089,31 грн заборгованості, 789,26 грн три відсотки річних, 3 868,30 грн пені, 7 704,47 грн 5 % штрафу та 3 329,03 грн витрат на сплату судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини, умови договору, положення ГК України і ЦК України, визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими в частині неналежного виконання відповідачем умов договору № 03801/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.03.2004 року за обліковими кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 та зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено надання послуг щодо постачання холодної води, яка йде на підігрів.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач, акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року у справі № 910/24736/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення є незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, стверджує що, суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачем акти про зняття показань водолічильників, що погоджені й підписані відповідачем, які є первинними документами та підтверджують факт надання послуг за договором. Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води, без розподілу на питну воду та питну воду, яка йде на підігрів.

Відповідач, ТОВ Фірма «Квартет» ЛТД не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2014 року у справі № 910/24736/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженням апелянта, судом не досліджено обставин присвоєння позивачем додаткових кодів № 1-1695, №1-1696, № 1-50373, оскільки між сторонами договору відсутні будь-які погодження про встановлення таких кодів; заперечує обов'язок сплати послуг з постачання питної води, яка йде на підігрів та стоків такою води, укладений договір не містить таких умов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року у справі № 910/24736/13 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 07.07.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року у справі № 910/24736/13 апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Квартет» ЛТД прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 07.07.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року у справі № 910/24736/13 апеляційні провадження по розгляду апеляційної скарги ПАТ «АК «Київводоканал» та апеляційної скарги ТОВ Фірма «Квартет» ЛТД об'єднано в одне апеляційне провадження.

Ухвалою суду від 07.07.2014 року у справі № 910/24736/13 розгляд апеляційних скарг відкладено на 21.07.2014 року в зв'язку з витребуванням від сторін додаткових документів, на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 21.07.2014 року представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти доводів скарги відповідача, представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти доводів скарги позивача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно частини 1 статті 67 ГК України, статей 11, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно вимог ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

01.03.2004 року між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором, позивач у справі) та ТОВ Фірма «Квартет» ЛТД (абонент за договором, відповідач у справі) укладено договір № 03801/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (т.1, а.с. 10 - 12), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах зазначеного договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 (далі Правила № 65), які діяли на момент укладення договору та втратили чинність з 18.10.2008 року з прийняттям Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 190 від 27.06.2008 року (Правила №190), які діють на час надання спірних послуг та розгляду спору, також Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року (далі - Правила № 37).

Згідно умов п. 1.4 Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 «Вода питна».

За умовами пункту 2.1.1 договору № 03801/5-01 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої води здійснюється з урахуванням показів всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Пунктом 2.1.2 зазначеного договору передбачено, що зняття показів з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Згідно п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування. Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника (п. 2.1.5 договору).

Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки на вимогу постачальника проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (п. 2.1.6 договору).

Умовами п.п. 2.2.1 - 2.2.4 договору сторони обумовили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п.п. 2.2.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно якого, в силу статті 901 ЦК України, одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу з постачання питної води (п.п. 1.1,1.4 договору), яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом розгляду у даній справі є заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року.

Як стверджує позивач, він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період на загальну суму 2 078 405,33 грн, з яких сплачено відновідачем 1 824 334,57 грн, внаслідок чого за спірний період утворилася заборгованість в сумі 254 070,76 грн При цьому, додатково сплачену абонентом суму розміром 28 535,30 грн відповідно до вказаного призначення платежу позивачем було зараховано в погашення боргу за попередній період.

Відповідно до розгорнутого розрахунку позовних вимог (т. 2, а.с. 49 - 51), заборгованість за кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 (з урахуванням перерахунків) становить 95 843,74 грн ( в тому числі питна вода і стоки такої води); за кодом 1-50374 - 158 227,02 грн ( в тому числі 99 981,45грн - питна вода, що йде на підігрів та 58 245,57 грн стоки такої води).

На суму заборгованості позивачем нараховано річні в сумі 1 599,23 грн, в порядку ст. 625 ЦК України; 7 829,09 грн пені, згідно п.4.2 договору; 12 703,54 грн штрафу, згідно умов п. 4.5 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акти зняття показників з приладів обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказано об'єми спожитих послуг, дебетово - інформаційні повідомлення, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, зокрема, про те, що між позивачем та відповідачем немає договору, яким регулюється постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої та у відповідача немає теплових пунктів (котельні) на балансі, в управлінні, повному господарському віданні. Акти про зняття показань з приладів обліку, розшифровки позивача та платіжні вимоги не є підтвердженням договірних відносин між сторонами, якими регулюється постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

У відповідності до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення, тобто розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З огляду на зазначені положення Правил слід дійти висновку, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Як стверджує позивач, перелік об'єктів водоспоживання, особових рахунків лічильників за яким здійснюється водоспоживання визначається абонентом при укладенні договору на водопостачання та водовідведення, а відповідна інформація відображається в дислокації до договору.

Ухвалою апеляційного суду від 07.07.2014 року зобов'язано позивача надати суду: розгорнутий розрахунок помісячно обсягів водопостачання за кодом 1-50374 за спірний період за кожним лічильником окремо з посиланням на акти про зняття показань з приладів обліку, підписаних представником відповідача, з виокремленням лічильників, встановлених на бойлерах (теплопунктах), які обслуговуються відповідачем; розрахунок вартості послуг водопостачання за кодом 1-50374 за спірний період за кожним лічильником окремо, з виокремленням лічильників, встановлених на бойлерах (теплопунктах), які обслуговуються відповідачем; докази передачі (акти прийому-передачі) відповідачу лічильників у бойлерах (теплопунктах).

Вказаною ухвалою відповідача зобов'язано подати суду, також, довідку про належність (у користуванні, на обслуговуванні, на балансі тощо) відповідачу теплопунктів (бойлерів), стосовно яких надаються послуги згідно договору № 03801/05-01 від 01.03.2004 року, у тому числі за адресами: просп. 40-річчя Жовтня, 97 А; просп. 40-річчя Жовтня, 106/2; вул. Ломоносова, 34/2; вул. Ломоносова, 24; вул. Ломоносова, 53; вул. Дубініна, 1,3,6; пров.Жуковського, 13/16; вул. Сеченова, 3,5,7; вул. Трутенка, 7,9А.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано письмові пояснення, відповідно до яких він пояснив, що виконати вимоги ухвали щодо надання розрахунку обсягів водоспоживання за період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р. по коду абонента 1-50374 за кожним лічильником окремо з посиланням на акти про зняття показань з приладів обліку та розрахунку вартості послуг з водопостачання неможливо за відсутності технічної можливості підготовки даних розрахунків.

Відповідач у запереченнях на позов та апеляційній скарзі посилається на те, що йому через КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» згідно договору № 11 від 02.01.2013 р. передані на технічне та санітарне обслуговування 110 житлових будинків. У додатках до вказаного договору перераховано майно, яке передано відповідачу на обслуговування. В даному переліку майна немає теплових пунктів, але є житлові будинки, теплові пункти (котельні) яких не прийняті на баланс теплопостачальною організацією. Відповідач тільки обслуговує (здійснює прибирання приміщення т/п) для безперебійного надання житлово - комунальних послуг, за наступними адресами: вул. Дубініна, 6, 3; пров. Жуковського, 13/16; вул. Ломоносова, 24, 34/1-а, 53; вул. Сєчєнова, 5, 3, 7; просп. 40-річчя Жовтня, 106/2, 97А, 91. Оскільки ці теплові пункти енергопостачальна організація відмовляється прийняти на баланс, відповідач здійснює на даний час їх обслуговування без юридичного оформлення, задля запобігання безгосподарності даних теплових пунктів.

Дослідивши представлені в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що із наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме теплові пункти (бойлери) перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим позивачем не доведено факт надання відповідачу послуг з постачання питної води, використаної на потреби гарячого водопостачання у зазначених обсягах.

Матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Суд також враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, тому безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для, що иде на підігрів через теплові пункти (бойлери), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 1-50374 (постачання питної води, що використовується для підігріву) є недоведеним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву в розмірі 99 981,45 грн.

Позивач не надав доказів того, що договір, укладений між сторонами, укладено також і на постачання гарячої води, тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у вказаній частині позову з цієї підстави є необґрунтованим.

Апелянт стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги акти про зняття показань водолічильників, що погоджені та підписані відповідачем та є первинними документами й підтверджують факт надання послуг за договором.

Оцінюючи надані позивачем акти про зняття показів з водолічильників за спірний період, як докази надання позивачем послуг з водопостачання, колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлення судом відсутності обов'язку відповідача сплачувати вартість питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів того, що лічильники, які встановлені в теплових пунктах (бойлерах), зареєстровані за абонентом, як цього вимагають положення п.2.1.1 договору.

З розрахунку позовних вимог позивача вбачається, що ним також заявлена вимога про стягнення заборгованості по коду 1-50374 (питна вода на підігрів + стоки), відповідно до якого заборгованість відповідача за стоки по коду 1-50374 становить 58 245,57 грн (а.с.51,т.2).

Дійсно, умовами укладеного між сторонами договору передбачено як надання послуг з постачання питної води, так і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі-Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Оскільки надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору (п.1), а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача), доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність обов'язку сплати коштів за послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача боргу в розмірі 58 245,57 грн, що обліковується за кодом 1-50374 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості відповідача, яка обліковується за кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 в сумі 95 843,74 грн, щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 2.2.2 договору № 03801/5-01 від 01.03.2004р., оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначені приписи законодавства, п.п. 12.3, 12.7, 12.9 Правил, приписи п. 2.2.2 договору, дати звернень позивача з платіжними документами до банківської установи та те, що останнім місяцем надання спірних послуг є вересень 2013р., строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем у спірний період за договором послуг на момент звернення з позовом до суду настав.

Матеріалами справи, а саме: актами зняття показників з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента, в яких вказано об'єми спожитих послуг, дебетово - інформаційними повідомленнями, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача, належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 та існування заборгованості відповідача за надані послуги у період з квітня 2013 р. до вересня 2013 р.у загальному розмірі 95 845,74 грн, докази сплати якої відсутні в матеріалах справи. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 95 845,74 грн за надані послуги з водопостачання та водовідведення є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 1-374, 1-1695, 1-1696 та існування заборгованості відповідача за надані позивачем послуги у період з квітня 2013 р. до вересня 2013 р., згідно договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. у загальному розмірі 154 089,31 грн (58 245,57 грн + 9 5843,74 грн).

Суд відхиляє твердження відповідача, що кошти, сплачені та зараховані КП ГІОЦ на р/р позивача, як за послугу «постачання питної води, що йде на підігрів» слід віднести в рахунок сплати за послугу водопостачання по єдиному встановленому в договорі коду № 1-374, оскільки, таке зарахування (вартості сплачених послуг із водопостачання питної води, що іде на підігрів в оплату за надані послуги із водопостачання холодної води), суперечить нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Інструкції «Про безготівкові розрахунки України в національній валюті» й фактично є зміною призначення платежу. Крім того, колегія звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді І інстанції відповідач не звертався з зазначеною вимогою, в порядку вимог ст. 60 ГПК України, отже її розгляд є поза межами заявлених позовних вимог, отже суперечить нормам господарського процесуального права.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 599,23 грн річних, нарахованих, в порядку ст. 625 ЦК України; 7 829,09 грн пені та 12 703,54 грн штрафу, нарахованих згідно умов п.4.2, п. 4.5 договору у зв'язку з порушенням строків оплати послуг місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано, з посиланням на приписи ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України, задоволено в сумі 789,26 грн річних, 3 868,30 пені, 7 704,47 грн штрафу (5%), оскільки таку відповідальність передбачено договором (п.4.2,4.5 договору) і прострочення оплати доведено матеріалами справи.

У зв'язку з безпідставністю нарахування відповідачу заборгованості по оплаті послуг за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води (за кодом № 1-50374) в сумі 99 981,45 грн, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позовних вимог позивача щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних нарахованих на цю суму.

Доводи апеляційної скарги відповідача в частині безпідставності стягнення трьох відсотків річних, пені, 5 % штрафу, в зв'язку з відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем є необґрунтованими, оскільки наявність заборгованості за договором № 03801/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.03.2004р. встановлена судом.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі № 910/24736/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі № 910/24736/13 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет» ЛТД на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі № 910/24736/13 - залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва 14.04.2014р. у справі № 910/24736/13 - залишити без змін.

4. Справу № 910/24736/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий