Ухвала суду № 39888242, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К-32285/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Шевченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Укррезерв»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 2/26 (№ 22-а-8795/08)

за позовом Державного підприємства «Укррезерв»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Укррезерв» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18 січня 2007 року № 0000062301/0 (№ 0000062301/1, № 0000062301/2) на суму 43162377,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18 січня 2007 року № 0000072301/0 (№ 0000072301/1, № 0000072301/2) на суму 52038900,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26 березня 2007 року № 0000652307/1 (№ 0000652307/2) на суму 17346300,00 грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 11 вересня 2007 року № 540/1).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18 січня 2007 року № 0000062301/0 (№ 0000062301/1, № 0000062301/2) на суму 43162377,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18 січня 2007 року № 0000072301/0 (№ 0000072301/1, № 0000072301/2) на суму 52038900,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26 березня 2007 року № 0000652307/1 (№ 0000652307/2) на суму 17346300,00 грн. Стягнуто з місцевого бюджету на користь ДП «Укррезерв» суму удових витрат у розмірі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ДП «Укррезерв», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Укррезерв» з питань дослідження схеми проходження цукру-сирцю по всьому ланцюгу операцій з його придбання, переробки і реалізації готової продукції в рамках виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року № 274-р «Деякі заходи щодо стабілізації ринку продовольства» та повноти нарахування і сплати податків до бюджету за даними операціями за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складений акт № 899/1520/13677856 від 29 грудня 2006 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 1, 2, 21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 3 квартал 2005 року на суму 34692600,00 грн.; вимоги пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у серпні 2005 року - на суму 11731667,00 грн., у вересні 2005 року - на суму 17033873,00 грн., у лютому 2006 року - на суму 9873,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: ДП «Укррезерв» придбавались послуги по переробці сировини через посередника - ДП «Укрспецпостач» (пов'язаної особи), що суперечить поняттю «державна закупівля», принципам державної закупівлі та меті Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; придбання послуг по переробці сировини через посередника - ДП «Укрспецпостач» не відповідає видам діяльності ДП «Укррезерв»; ДП «Укррезерв» здійснило виплату комісійної винагороди пов'язаній особі - ДП «Укрспецпостач» за здійснення переробки цукру-сирцю без документальних доказів, що таку виплату було проведено за фактично надану послугу. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що ДП «Укррезерв» неправомірно сформувало валові витрати 3 кварталу 2005 року та податковий кредит серпня та вересня 2005 року, лютого 2006 року за вказаними господарськими операціями з ДП «Укрспецпостач» (комісіонером) згідно договору комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2007 року № 0000072301/0 (№ 0000072301/1, № 0000072301/2), яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Укррезерв» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 52038900,00 грн., у тому числі: 34692600,00 грн. - за основним платежем, 17346300,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2007 року № 0000062301/0 (№ 0000062301/1, № 0000062301/2), яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Укррезерв» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 43162377,00 грн., у тому числі: 28774918,00 грн. - за основним платежем, 14387459 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2007 року № 0000652307/1 (№ 0000652307/2), яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Укррезерв» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 17346300,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: оскільки на дату укладення договору комісії діяв Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції змін і доповнень, внесених Законом України від 16 серпня 2005 року № 2664-IV, то на виникнення, використання та припинення прав і обов'язків сторін за договором комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року поширювалась дія Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції від 16 серпня 2005 року; згідно положень розділу 3 статуту ДП «Укррезерв», затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 20 травня 2003 року № 104, предметом діяльності ДП «Укррезерв» є, зокрема: переробка, за дорученням Держкомрезерву України, цінностей матеріального резерву як на власних потужностях, так і на підприємствах системи державного резерву, а також із залученням інших підприємств; закупівля та реалізація продуктів харчування як власного так і невласного виробництва» оптова і роздрібна торгівля товарами народного споживання, включаючи торгівлю продовольчими товарами; реальність господарських операцій по договору комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року підтверджена укладеними Укрспецпостач» контрактами із заводами-переробниками, актами про виконання доручення за договором комісії, актами про приймання робіт по контрактам та копіями документів, які підтверджують якість цукру, податковими накладними, прибутковими накладними, а також документами, які підтверджують подальшу реалізацію ДП «Укррезерв» цукру-піску (з переробленого заводами-переробниками цукру-сирцю) іншим суб'єктам господарювання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виявлені перевіркою порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та Закону України «Про податок на додану вартість» знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи та не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час укладення договору комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року), у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: замовник - це розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається суб'єкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладає з переможцем договір про закупівлю; розпорядники державних коштів - це органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією України та законодавством України, а також установи чи організації, створені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів; державна закупівля (далі - закупівля) - це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом, при цьому здійснення закупівлі одним замовником в інтересах іншого забороняється; державні кошти - це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів; учасник процедури закупівлі (далі - учасник) - це фізична особа, що проживає на території України, чи юридична особа (резидент або нерезидент), що підтвердила намір взяти участь у процедурі закупівлі та подає чи подала тендерну пропозицію.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу 1 статуту ДП «Укррезерв», затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 20 травня 2003 року №104, ДП «Укррезерв» є державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності, і входить до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, створеного Указом Президента України від 07 серпня 2001 року №603/2001. Засновником підприємства є держава в особі Держкомрезерву України.

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 статуту ДП «Укррезерв», предметом діяльності ДП «Укррезерв» є, зокрема: переробка, за дорученням Держкомрезерву України, цінностей матеріального резерву як на власних потужностях, так і на підприємствах системи державного резерву, а також із залученням інших підприємств; закупівля та реалізація продуктів харчування як власного так і невласного виробництва» оптова і роздрібна торгівля товарами народного споживання, включаючи торгівлю продовольчими товарами.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

20 липня 2005 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 274-р Деякі заходи щодо стабілізації ринку продовольства» погодився з пропозицією Держкомрезерву та доручив НАК «Нафтогаз України»: укласти з ДП «Укрспецпостач» договори, пов'язані із здійсненням заходів щодо стабілізації ринку продовольства, на суму, еквівалентну 33,5 млн. доларів США; виступити майновим поручителем перед ВАТ «Укрексімбанк» за ДП «Укррезерв» на суму, еквівалентну 42 млн. доларів США, для провадження діяльності на ринку продовольства.

09 серпня 2005 року між ДП «Укррезерв» (комітентом) та ДП «Укрспецпостач» (комісіонером) був укладений договір комісії № 1304, відповідно до умов якого: комітент доручає, а комісіонер зобов'язується виконати доручення комітента та за рахунок комітента забезпечити здійснення переробки цукру-сирцю тростинного (далі - сировина), який належить комітенту, в цукор-пісок білий на умовах, передбачених цим договором; з метою виконання комісійного доручення комісіонер вчиняє наступні дії: вчиняє правочини щодо переробки сировини; комісіонер при вчиненні правочинів зобов'язується обов'язково зазначати, що право власності на сировину належить комітенту; здійснює доставку (транспортування) сировини на заводи-переробники та забезпечує проведення вантажно-розвантажувальних робіт; здійснює контроль за дотриманням під час переробки якісних показників та облік кількості виробленого цукру-піску білого; проводить оформлення звітності та підписує акти прийому-передачі із заводами переробниками; передає за відповідними актами цукор-пісок, вироблений з сировини комітента, комітенту на умовах даного договору; вчиняє інші дії, пов'язані з виконанням комісійного доручення за цим договором (пункт 1.1 статті 1 договору); комісіонер за цим договором приймає на себе зобов'язання по поручительству делькредере за переробників сировини та у випадку втрати готової продукції (цукру-піску білого) зобовязуєтсья поставити комітенту продукції аналогічної якості та у відповідній кількості. Винагорода за поручительство делькредере включається до суми винагороди, обумовленої сторонами за даним договором (пункт 1.3 статті 1 договору); за вчинення дій, визначених в пунктах 1.1 та 1.3 цього договору, комітент зобов'язується виплатити комісіонеру винагороду (пункту 1.5 статті 1 договору).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, актами № 1 від 14 вересня 2005 року, № 2 від 05 вересня 2005 року, № 3 від 14 вересня 2005 року, № 4 від 13 вересня 2005 року, № 5 від 14 вересня 2005 року, № 6 від 14 вересня 2005 року, № 7 від 20 вересня 2005 року, № 8 від 21 жовтня 2005 року та № 9 від 03 лютого 2006 року (т.1 арк. справи 10-16) комісіонер відзвітувався перед позивачем по переробленим партіям щодо кожного заводу окремо. Зазначені акти є проміжними звітами комісіонера, в яких зазначена вартість виконаних ДП «Укрспецпостач» робіт за окремими партіями, що перероблялись на кожному цукровому заводі. 30 березня 2006 року комісіонером було надано загальний звіт комісіонера № 329/1, згідно якого переробка однієї тонни цукру-сирцю тростинного по договору № 1304 від 09 серпня 2005 року становить 1755,70 грн. за тонну (в тому числі податок на додану варітсть). Загальна вартість виконаних робіт обрахована комісіонером виходячи з наступного розрахунку: 110037,976 тонн х 1755,70 грн./тонну = 193193674,48 грн. (в тому числі податок на додану вартість (20 %) 32198945,75 грн.). Виходячи з наведеного розрахунку, сторонами за договором комісії визначений розмір комісійної винагороди у сумі 193193674,48 грн. (т.1 арк. справи 7-8).

Також, на виконання умов договору комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року ДП «Укрспецпостач» у серпні - вересні 2005 року були виписані на адресу позивача податкові накладні (т.1 арк справи 39-59).

Як вбачається з акту перевірки, в податковому обліку ДП «Укррезерв» до складу валових витрат за 3 квартал 2005 року віднесло фактично перераховані суми комісійної винагороди у розмірі 160908333,33 грн. До складу податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ДП «Укрспецпостач» в рамках договору комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року, віднесло наступні суми податку на додану вартість: у серпні 2005 року - 11731667,00 грн., у вересні 2005 року - 20456544,00 грн., у лютому 2006 року 10735,00 грн.

Положеннями частини 1 статті 1011 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 статті 1022 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Таким чином, комісійна винагорода, а також винагорода делькредере призначені для відшкодування понесених комісіонером витрат по виконанню доручення комітента та забезпечення прибутку від такої діяльності. Оплатність договору комісії породжує обов'язок комітента з виплати комісійної винагороди.

Оподаткування операцій по договорах комісії у комітента та комісіонера має свої специфічні особливості з податку на прибуток та податку на додану вартість. Ці особливості стосуються лише сум, виплачених комісіонеру «транзитом» (які є передплатою або авансом), тоді як по комісійній винагороді порядок оподаткування такий самий, як і по звичайних операціях.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій по договору комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року підтверджена укладеними ДП «Укрспецпостач» контрактами із заводами-переробниками, актами про виконання доручення за договором комісії, актами про приймання робіт по контрактам та копіями документів, які підтверджують якість цукру, податковими накладними, прибутковими накладними, а також документами, які підтверджують подальшу реалізацію ДП «Укррезерв» цукру-піску (з переробленого заводами-переробниками цукру-сирцю) іншим суб'єктам господарювання, зокрема: видатковими накладними ДП «Укррезерв», товарно-транспортними накладними, довіреностями на товар, а також показниками картки бухгалтерського рахунку 281: Місця зберігання: склад готової продукції: ТМЦ: цукор-пісок за відповідні податкові періоди, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей в розрізі прибуткових та видаткових накладних за відповідними договорами (т.2 арк. справи 16-289).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що оскільки на дату укладення договору комісії діяв Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції змін і доповнень, внесених Законом України від 16 серпня 2005 року № 2664-IV, то на виникнення, використання та припинення прав і обов'язків сторін за договором комісії № 1304 від 09 серпня 2005 року поширювалась дія Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в редакції від 16 серпня 2005 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що придбання позивачем послуг по переробці сировини через посередника - ДП «Укрспецпостач» відповідає видам діяльності ДП «Укррезерв», визначеним у розділі 3 статуту ДП «Укррезерв».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДП «Укррезерв» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Укррезерв» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна