Ухвала суду № 39888241, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/23363/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Шестак О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

у справі №2а-6286/10/2670

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Державної податкової інспекції у місті Енергодарі Запорізької області (правонаступником якої є Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Енергодарі Запорізької області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001761702/0 від 27 листопада 2009 року, № 0001761702/1 від 29 грудня 2009 року, № 0000241702/2 від 03 березня 2010 року, № 0000241702/3 від 07 квітня 2010 року (в редакції уточнення позовних вимог від 20 липня 2010 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області № 0001761702/0 від 27 листопада 2009 року, № 0001761702/1 від 29 грудня 2009 року, № 0000241702/2 від 03 березня 2010 року, №0000241702/3 від 07 квітня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» 3,40 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року скасовано та ухвалено нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено відповідача - ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області його правонаступником - Енергодарська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 607480 від 06 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Запорізькій області була проведена планова виїзна перевірка Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складений акт № 2/23-5/26444970 від 12 листопада 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 1206,99 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2007 року - у сумі 268,22 грн., за грудень 2007 року - у сумі 938,77 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ВП «Атоменергомаш», як податковим агентом, не було включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників (членів Тендерного комітету України) різницю між сумою, визначеною в абзаці 1 підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та вартістю за навчання членів Тендерного комітету у Вищому навчальному закладі «Український університет фінансів і права при Тендерній палаті України», та не було нараховано та сплачено суму податку з доходів фізичних осіб з цього доходу.

На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області прийняла податкові повідомлення-рішення, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «НАЕК «Енергоатом» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників, а саме: № 0001761702/0 від 27 листопада 2009 року та № 0001761702/1 від 29 грудня 2009 року - у розмірі 3620,97 грн., у тому числі: 1206,99 грн. - за основним платежем, 2413,98 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000241702/2 від 03 березня 2010 року та № 0000241702/3 від 07 квітня 2010 року - у розмірі 3078,00 грн., у тому числі: 1026,00 грн. - за основним платежем, 2052,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в даному випадку, вартість навчання найманих працівників - членів Тендерного комітету ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» не може відноситись до доходу цих найманих працівників в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки при навчанні наймані працівники підприємства - члени Тендерного комітету не отримують матеріальних благ, пов'язаних з таким навчанням, оскільки навчання членів Тендерного комітету є обов'язковим, в першу чергу, для позивача, з огляду на те, що вимоги Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в частині навчання членів Тендерного комітету пов'язані безпосередньо із його правовим статусом та діяльністю і є обов'язковими для нього, невиконання яких може тягнути негативні наслідки саме для нього, а наймані працівники підприємства - члени Тендерного комітету не є вигодонабувачами внаслідок такого навчання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що доходи фізичної особи у вигляді оплати послуг за підготовку чи перепідготовку не підлягають включенню до загального місячного або річного оподатковуваного доход платника податку у випадку, коли вони не перевищують розміру податкової соціальної пільги на місяць, яка у 2007 році становила 740,00 грн., тоді як ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» перерахувало за навчання суму 1500,00 грн. за кожного працівника, з урахуванням того, що термін такої підготовки тривав менше місяця, з огляду на що вказані суми не підпадають під дію підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно статуту ДП «НАЕК «Енергоатом», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 липня 2005 року № 349, ДП «НАЕК «Енергоатом» засноване на державній власності і належить до сфері управління Міністерства палива та енергетики України (т.1 арк. справи 28-30).

«Атоменергомаш» є відокремленим підрозділом ДП «НАЕК «Енергоатом» без статусу юридичної особи, що підтверджується положенням про ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом», затвердженим президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 15 листопада 2005 року (т.1 арк. справи 32-37).

Наказом від 29 березня 2006 року № 85 на ВП «Атоменергомаш» з метою виконання вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та інших нормативно-правових актів було створено тендерний комітет.

Також, було затверджено Положення про Тендерний комітет ВП «Атоменергомаш» ПЛ-Д.43.07.007-06 від 10 квітня 2006 року (т.1 арк. справи 180-186).

Між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Атоменергомаш» (замовником) та приватним вищим навчальним закладом «Український університет фінансів і права при Тендерній палаті України» (виконавцем) були укладені договори № 1873/10-Н від 06 грудня 2007 року, № 1042/09-Н від 15 жовтня 2007 року, № 5290/10-Н від 14 листопада 2007 року, № 6495 від 20 грудня 2007 року, № 6505 від 20 грудня 2007 року, за умовами яких виконавець зобов'язувався надати спеціалістам замовника послуги щодо навчання на курсах «Державні закупівлі в Україні» (т.1 арк. справи 157, 159, 161, 163, 165).

Платіжними дорученнями від 13 грудня 2007 року № 6125 на суму 4500, 00 грн., від 19 жовтня 2007 року № 5508 на суму 3000, 00 грн., від 13 грудня 2007 року № 06117 на суму 3000, 00 грн., від 26 грудня 2007 року № 6330 на суму 1500, 00 грн., від 13 грудня 2007 року № 6126 на суму 1500,00 грн. (т.1 арк. справи 158, 160, 162, 164, 166) ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» сплатило приватному вищому навчальному закладу «Український університет фінансів і права при Тендерній палаті України» за навчання своїх працівників.

Також, ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» були оформлені накази на відрядження та посвідчення про відрядження своїх працівників (т.1 арк. справи 140-148, 151-156).

За результатами проходження курсу навчання «Державні закупівлі в Україні» визначені позивачем працівники ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» отримали відповідні свідоцтва Тендерної палати України (т.1 арк. справи 167-175).

Згідно наказів по ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25 липня 2006 року № 212 та від 29 березня 2006 року № 85 (арк. справи 149-150), визначені позивачем працівники, які пройшли на курс «Державні закупівлі в Україні» та отримали відповідні свідоцтва, стали членами Тендерного комітету ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК "Енергоатом».

Згідно преамбули Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.

Абзацом 1 частини 6 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів на загальних засадах у порядку, визначеному цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є державним підприємством та відповідає визначенню підприємства, наведеному у абзаці 3 статті 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у абзаці 12 статті 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тендерний комітет - це група спеціалістів замовника, призначена відповідальною за здійснення процедур закупівлі згідно з положеннями цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 12 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тендерний комітет створюється для організації та проведення процедур закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти на засадах колегіальності у прийнятті рішень, відсутності конфлікту інтересів членів тендерного комітету та їх неупередженості. Членами тендерного комітету є представники замовника в кількості не менше 5 осіб. Члени тендерного комітету протягом шести місяців з моменту вступу до тендерного комітету мають отримати відповідні свідоцтва встановленого зразка про проходження навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель. Повторне підвищення кваліфікації або навчання здійснюється не рідше одного разу кожні два роки. Викладачами на курсах навчання та підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель можуть бути особи, які пройшли атестацію, що здійснюється Комісією не рідше ніж один раз на два роки з метою визначення достатності їх освіти, кваліфікації та досвіду для підготовки кваліфікованих кадрів. Інформація про видачу атестатів оприлюднюється на офіційному Інтернет-сайті Комісії протягом трьох робочих днів з моменту прийняття Комісією відповідного рішення. Інформацію про проходження членами тендерного комітету навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель з копіями відповідних свідоцтв замовник надсилає Комісії не пізніше 15 січня року, наступного за звітним.

Частиною 1 статті 38 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за порушення вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, розробленими на його виконання, посадові особи замовників та учасників торгів несуть адміністративну відповідальність відповідно до законів України.

Положеннями абзацу 13 частини 2 статті 173 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Тендерна палата України здійснює заходи, пов'язані з навчанням та підвищенням кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель, у тому числі за дистанційною формою, та видає відповідні свідоцтва.

Згідно частин 1, 2 статті 33 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення прозорості та відкритості державних закупівель при Рахунковій палаті діє Міжвідомча комісія з питань державних закупівель, яка, зокрема визначає порядок та приймає відповідні рішення щодо включення підприємств, установ, організацій до переліку підприємств, установ, організацій, на базі яких проводиться навчання та підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель, веде їх перелік та оприлюднює його на своєму офіційному Інтернет-сайті.

Відповідно до пункту 1.10 Порядку включення підприємств, установ, організацій до переліку підприємств, установ, організацій, на базі яких проводиться навчання та підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель, затвердженого рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 24 квітня 2007 року № 01/6рш (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після проходження курсу навчання членам тендерного комітету за наявності відповідних підстав та відповідно до статті 173 Закону Тендерною палатою України видається свідоцтво встановленого зразка.

Згідно рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 20 грудня 2007 року № 01/38_рш Український університет фінансів і права при Тендерній палаті України включено до Переліку підприємств, установ, організацій, на базі яких проводиться навчання та підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель.

Рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 20 грудня 2007 року № 01/40_рш передбачено, що лише свідоцтво встановленого зразка, видане Тендерною палатою України, є єдиним офіційним документом, який підтверджує проходження навчання чи підвищення кваліфікації відповідно до пункту 7 статті 12 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

За визначенням, наведеним у пункті 1.6 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), загальний оподатковуваний дохід - це удь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Відповідно до підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Абзацом 1 підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1, 4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший п. 1.15 цього ж Закону).

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Положеннями підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Таким чином, зазначені положення дозволяють не включати працедавцю до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку - найманого працівника суму, сплачену ним на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки такого платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця в межах суми, визначеної в абзаці 1 підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

У випадку перевищення граничної суми, розрахованої за правилами абзацу 1 підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума перевищення підлягає включенню до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас, вказані вище правові норми застосовується виключно щодо сум, що сплачуються працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця.

В інших випадках, оподаткування вартості навчання, що не відноситься до вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, здійснюється за загальними правилами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В статті 1 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України і встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях, визначено, що професійна підготовка - це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю. Перепідготовка - це отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду (частина 1 статті 10 вищезазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 1 Закону Україну «Про професійно-технічну освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. Перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку. Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Згідно з пунктом 3.5 Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем не здійснювалась підготовка чи перепідготовка своїх найманих працівників за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами підприємства в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки в результаті навчання найманих працівників підприємства - членів Тендерного комітету в Українському університеті фінансів і права при Тендерній палаті України вони не здобули нову спеціальність або професію, а тому до вказаних правовідносин не підлягають застосуванню спеціальні норми, передбачені підпунктом 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 цього ж Закону(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а оподаткування вартості навчання, здійснюється за загальними правилами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в розумінні положень цього Закону дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Положеннями підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до загально місячного оподатковуваного доходу включається сума доходу, отримана платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 цієї статті) у вигляді доходів, перелік яких визначений у підпунктах «а» - «е».

За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що в даному випадку, вартість навчання найманих працівників підприємства - членів Тендерного комітету ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» не може відноситись до доходу цих найманих працівників в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки при навчанні наймані працівники підприємства - члени Тендерного комітету не отримують матеріальних благ, пов'язаних з таким навчанням, оскільки навчання членів Тендерного комітету є обов'язковим, в першу чергу, для позивача, з огляду на те, що вимоги Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в частині навчання членів Тендерного комітету пов'язані безпосередньо із його правовим статусом та діяльністю і є обов'язковими для нього, невиконання яких може тягнути негативні наслідки саме для нього, а наймані працівники підприємства - члени Тендерного комітету не є вигодонабувачами внаслідок такого навчання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що вартість навчання найманих працівників - членів Тендерного комітету позивача не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, а тому донарахування позивачу сум податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень є бнзпідставним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДП «НАЕК «Енергоатом» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна