Ухвала суду № 39888186, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/36021/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2а/0570/2409/2011 за позовом Державного підприємства «З ліквідації збиткових, вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» до Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, позовні вимоги Державного підприємства «З ліквідації збиткових, вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» до Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 № 1/1720/0, яким Торезькій виконавчій дирекції з ліквідації шахт Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» були донараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 133392,11грн., з яких 76224,06грн. - за основним платежем, 57168,05грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Торезі Донецької області 10.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Торезі Донецької області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема,підпунктів 4.2.3 та 4.2.9 пункту 4.2, підпункту 4.3.15 пункту 4.3 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпунктів 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 1216 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Торезі Донецької області проведена виїзна позапланова перевірка відокремленого підрозділу Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 27.03.2008 по 01.11.2010.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.3.15 пункту 4.3 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого відокремленим підрозділом позивача не нарахований та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 76224,06грн.

Так, при видачі побутового вугілля за рахунок підприємства колишнім працівникам (пенсіонерам), що отримують пенсії по втраті годувальника та пенсіонерам, що не мають повний стаж роботи на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вугледобувних підприємствах, відокремленим підрозділом позивача не включено до складу місячного оподатковуваного доходу колишніх працівників (пенсіонерів) вартість наданого вугілля, внаслідок чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 37240,70грн.

Окрім того, відокремленим підрозділом позивача на підставі рішення Сніжнянської міської ради від 29.05.2008 №5/25-1154 було надано пільгу в розмірі, більшому ніж обсяг податку з доходів фізичних осіб, що має зараховуватися до місцевого бюджету. У відокремленого підрозділу позивача наявний обов'язок утримання та перерахування до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб у обсязі 25% від загального обсягу податку. Застосування позивачем пільги з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 100% замість 75% обсягу податку, призвело до неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 39983,36грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Торезі Донецької області складено акт від 29.12.2010 №870/23-2/35756290 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 № 1/1720/0, яким Торезькій виконавчій дирекції з ліквідації шахт Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» були донараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 133392,11грн., з яких 76224,06грн. - за основним платежем, 57168,05грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Згідно з підпунктом 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу місячного оподатковуваного доходу фізичної особи платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. У розумінні пункту 1.1. статті 1 Закону додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Право на отримання певними категоріями працівників підприємств з видобутку вугілля та вуглебудівних підприємств вугілля на побутові потреби або компенсації передбачено частинами 7, 8 статті 43, статтею 48 Гірничого закону України. Таким чином, у розумінні приписів пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вартість отриманого вугілля на побутові потреби є додатковим благом та підлягає включенню до складу місячного оподатковуваного доходу фізичної особи за винятком випадків, визначених підпунктом 4.3.9. пункту 4.3. статті 4 цього закону.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пункт 17.2 статті 17 зазначеного Закону).

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Позивач не є працедавцем осіб, яким було надано побутове вугілля, з огляду на що в позивача відсутній обов'язок здійснення нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в порядку, визначеному пунктом 17.1. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з абзацом третім підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Згідно з пунктом 13.4 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при виплаті на користь платника податку з доходів фізичних осіб доходу, що є додатковим благом у розумінні приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, що не є працедавцем такого платника податків, відповідальною особою за нарахування та сплату цього податку є особа, що отримала такий доход.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що отримані платником податку доходи від не працедавця не є спадщиною у розумінні положень Цивільного кодексу України, а Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» лише поширює порядок оподаткування спадщини на отримані платником податку доходи у вигляді додаткових благ від особи, що не є працедавцем такої особи.

Окрім того, судами встановлено, що, підставою для висновків про наявність в позивача обов'язку нарахування, утримання та перерахування податку стало встановлення відповідачем факту виписування позивачем талонів на відпуск вугілля.

Разом з тим, корінці талонів на видачу вугілля на побутові потреби не є первинними документами та не можуть вважатися належним та допустимим доказом того, що позивач дійсно здійснював будь-які додаткові виплати доходів на користь платників податків.

Враховуючи викладене, зважаючи на недоведеність відповідачем здійснення відокремленим підрозділом позивача фактичної виплати доходу чи надання додаткових благ, що прирівнюються до виплати доходу у вигляді видачі палива, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.01.2011 №1/1720/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2а/0570/2409/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв