Ухвала суду № 39888185, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/37014/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 по справі №2а-1036/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Харківські Будматеріали» до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Харківські Будматеріали» до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.01.2011 №0000441820/2.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 17.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 202 та 215 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Харківські Будматеріали» з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «СДЖ.Р.ГРУП» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини першої статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2009 року у розмірі 155083,40грн.

За результатами перевірки Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено акт від 18.10.2010 №7299/182/33815228 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 №0000441820/2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232624,50грн., в тому числі за основним платежем 155083,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77541,50грн.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, що укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СДЖ.Р.ГРУП» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, актами прийому-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, письмовим узгодженням договірної ціни по видам робіт, локальним кошторисом, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунками затрат, а також сплатою у повному обсязі вартості виконаних робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Окрім того, судами встановлено, що роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «СДЖ.Р.ГРУП», використані позивачем у власній господарській діяльності саме з метою отримання прибутку.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 04.01.2011 №0000441820/2 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 по справі №2а-1036/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв