Ухвала суду № 39882214, 14.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5019/13-ц 14.07.2014 14.07.2014 14.07.2014

Провадження №22-ц/784/1671/14 Суддя першої інстанції - Гуденко О.А..

Категорія 25 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2, представника відповідача - Літвінової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант_Авто»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2014 року по цивільній справі

за позовом

ОСОБА_4

до

Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

(далі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто»)

про

стягнення страхового відшкодування пені та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом, який в подальшому уточнила до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 22 червня 2011 року між нею та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» укладено договір добровільного страхування автомобіля марки MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску на суму 95 700 грн., безумовна франшиза за страховим випадком ДТП становить 0,5% від страхової суми.

9 квітня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілю позивачки заподіяні механічні пошкодження.

Посилаючись на те, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» безпідставно відмовило у виплаті суми страхового відшкодування в добровільному порядку, позивачка просила стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі дійсної ринкової вартості автомобіля на час пошкодження внаслідок ДТП у розмірі 86 84,61 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 13 092,03 грн., суму витрат на експертизу у розмірі 735,60 грн. та 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_4 суму страхового відшкодування за Договором добровільного страхування транспортних засобів №119-0267-13009-13 від 22 червня 2012 року в розмірі 66 806,11 грн., пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 10 866,30 грн. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на експертизу відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну каргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у раз настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підстави заяви страхувальника (його правонаступника) або іншій особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» (правонаступником якої є ПАТ «УСК «Страхова компанія «Гарант-Авто») було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів №119-0267-13009-13 (надалі - Договір) та оформлено Поліс №19-377412, відповідно до умов якого страхувальником є позивачка, застрахованим транспортним засобом є автомобіль, MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, в тому числі і на випадок пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Страхова сума транспортного засобу становить 95 700 грн., безумовна франшиза становить 0,5% від страхової суми у випадку пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП без наявності вини водія (п.с.3.2.1., 6.6.63 Договору), що складає 478,50 грн. ( а.с.8-14, 43).

Власником вказаного автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (а.с.46).

9 квітня 2013 року сталася Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження (а.с.49-50).

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2012 року провадження у адміністративній справи про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно вказаної постанови суду, 9 квітня 2012 року близько о 9-40 год. ОСОБА_4 на перехресті 8 км автодороги «Нечаяне-Камянка-Очаків», керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, обравши безпечну швидкість руху та керуючись попереджувальним дорожнім знаком 1.12 «Вибоїна» з зазначенням відстані 4 км, здійснюючи обгін іншого автомобіля, потрапила колесом в вибоїну, про наявність якої на даній ділянці дороги водіїв ніяким чином не проінформовано, допустила занос автомобіля в праву по ходу руху автомобіля сторону - кювет, де скоїла наїзд на дерево, після чого автомобіль перекинувся та зазнав механічних пошкоджень (а.с.15).

Згідно п. 5.2.2. Договору до страхових випадків не відноситься і страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки спричиненні внаслідок ДТП, спричиненої порушенням ПДР водієм застрахованого транспортного засобу, а саме перевищення швидкості руху більше ніж на 20 км/год. від встановленої ПДР.

Пунктом 6.2.6. Договору передбачений обов'язок страховика при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплачувати страхувальнику пеню за його письмовою вимогою у розмірі 0,1% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

ОСОБА_4 звернулася із заявою про страховий випадок та поясненнями стосовно обставин події, яке 17 квітня 2012 року отримано відповідачем. Того ж дня фахівцем страховика проведено огляд автомобіля.

24 квітня 2012 року ПАТ «УСК «Гарант-Авто» отримало висновок №00089/1 автотехнічного дослідження, проведеного ТОВ «Українські незалежні експертизи», відповідно до якого швидкість руху автомобіля, що належить ОСОБА_4 на момент попадання у вибоїну (відірвання правого колеса) було більшою за 121,5 км/год. (а.с.51-65).

14 червня 2012 року ПАТ «УСК «Гарант-Авто» відмовило ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 5.2.2. Договору, оскільки швидкість руху автомобіля MITSUBISHI LANCER, що належить ОСОБА_4 на момент ДТП була більшою від дозволеною понад 51,5 км/год. (а.с.42).

Згідно висновку №156 спеціаліста по комплексному транспортно-трасологічного і автотехнічного дослідженню від 22 квітня 2013 року, проведеного за замовленням ОСОБА_4 швидкість вказаного автомобіля з врахуванням інформації, що міститься в наданих матеріалах, а також встановленій при безпосередньому дослідженні автомобіля складає 89 км/год (а.с. 17-28).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз від 28 березня 2014 року №9049/13-52/3294/14-52, проведеною за клопотанням відповідача, швидкість автомобіля MITSUBISHI LANCER перед ДТП при вказаних умовах переміщення в дослідницькій частині висновку на ділянці від вибоїни на дорозі до кінцевого місця розташування становила близько 86 км/год. Дозволена швидкість руху автомобіля для водіїв, стаж яких складає менше двох років, обмежується вимогами п.12.6.б. ПДР України згідно яких становить не більше 70 км/год.

Згідно звіту № 027/03-2013 від 5 квітня 2013 року розмір матеріальних збитків дорівнює дійсної ринкової вартості і складає 86 084,61 грн., оскільки вартість поновлювального ремонту становить 161 629,21 грн. (а.с. 76-95).

З урахуванням встановлених обставин та положень вказаних вище норм та умов Договору суд дійшов вірного висновку про покладення обов'язку по сплаті страхового відшкодування з урахуванням безумовної франшизи та залишкової вартості автомобіля.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом, норм процесуального права, а саме продовження розгляду справи після відновлення провадження, а не розгляд справи з спочатку, на увагу суду не заслуговують, оскільки вказані обставини спростовуються журналом судового засідання від 16 квітня 2014 року.

Доводи про те, що судом самостійно визначена сума залишкової вартості у розмірі 18 800 грн. є безпідставні.

Так, на підставі договору №1674 укладеного між ТОВ «Автоонлайн Україна» та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» (правонаступник ПАТ «УСК «Гарант-Авто») 22 квітня 2008 року, ТОВ «Автоонлайн» надає послуги з розміщення інформації щодо транспортних засобів для їх продажу після ДТП з приводу подання пропозицій потенційними покупцями щодо об'єктів потенційного продажу (залишків транспортних засобів).

На підставі заявки ПАТ «УСК «Гарант-Авто» № 108-В від 17 квітня 2012 року з 18 квітня 2012 року по 25 квітня 2012 року проведено аукціон-торги та було визначено найвищу пропозицію залишкової вартості автомобіля, належного ОСОБА_4 у розмірі 18 800 грн. (а.с. 150, 228-233).

Визначення залишкової вартості транспортного засобу шляхом визначення ціни його реалізації передбачено п. 9.24. Договору.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, ухваленого відповідно до закону.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат за проведення незалежної експертизи та відшкодування моральної шкоди не оскаржувалося, а тому не було предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: