Ухвала суду № 39878139, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5529/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Переяслав-Хмельницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 р. №0000611700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-ХмельницькоїОДПІ від 01.06.2013 р. №0000611700.

На вказану постанову Переяслав-Хмельницька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податку на додану вартість за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.05.2013 р. № 227/17-1/НОМЕР_1.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено задекларований податковий кредит та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 16398,29 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 р. №0000611700, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 24 597,44 грн. (за основним платежем - 16398,29 грн., та за штрафною (фінансовою) санкцією - 8199,15 грн.).

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Альфа-Інвестмент» (постачальник) на підставі договору поставки від 07.09.2012 р. №29/12, відповідно до умов якого, постачальник брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (автомобільні запчастини), а покупець (позивач) - прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надані первинні документи, зокрема податкові накладні від 13.09.2012 р. №122, від 14.09.2012 р. №131, від 14.09.2012 р. №132, видаткові накладні від 14.09.2012 р. №АІ-0000033, від 14.09.2012 р. №АІ-0000032, від 13.09.2012 р. №АІ-0000031, рахунки-фактури від 14.09.2012 р. №АІ-0000018, від 14.09.2012 р. №АІ-00000017, від 13.09.2012 р. №АІ-0000016. Оплата за вказаним договором у розмірі 98389,75 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Такі документи відповідають вимогам чинного законодавства та дають можливість встановити конкретний зміст і обсяг наданих послуг з поставки товару та виконаних робіт, їх ціновий вираз.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

При цьому, як вбачається з акту перевірки податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення, ґрунтується на висновках акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 р. №729/22.8/38149531 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Інвестмент».

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ФОП ОСОБА_3 права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Проте, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договору та зв'язку з господарською діяльності позивача.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 р. №0000611700, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 18.07.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.