Ухвала суду № 39878137, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5739/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський Цукровий комбінат" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський Цукровий комбінат" (далі - ТДВ "Узинський Цукровий комбінат") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. №0002992203/1537.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 08.07.2013 р. №0002992203/1537.

На вказану постанову Білоцерківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.2013 р. №2448/22-3/00372536/110.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 515687,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. №0002992203/1537, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 773 531,00 грн. (515687 грн. за основним платежем та 257844,00 за штрафними (фінансовими) санкціями).

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Еліс Транс Центр» (постачальник) укладено договір поставки від 25.07.2012 р. №27/07-П, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві товар (вугілля ДГР(0-200)), а покупець приймає та оплачує товар, зазначений у специфікації.

Також, позивачем (покупець) укладено з ТОВ «Шоковіта» (продавець-постачальник) договір поставки від 25.10.2012 р. №233, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (паливні гранули (пелети)), а покупець приймає та оплачує товар відповідно до рахунків-фактур.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано належні первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, вантажні накладні залізничного транспорту, свідоцтва про право власності на нерухоме майно (складів та виробничо-адміністративного корпусу) серії САА №946015, серія САЕ №422620, серії САЕ №424843.

Такі документи відповідають вимогам чинного законодавства та дають можливість встановити конкретний зміст і обсяг поставленого товару, їх ціновий вираз, а також можливості щодо прийняття такого товару.

Відповідно до матеріалів справи, одним з видів економічної діяльності ТДВ «Узинський цукровий комбінат» є виробництво цукру, виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів та хімічної продукції.

Позивач зазначив, що підприємство у своїй господарській діяльності відмовилось від використання природного газу, що підтверджується наданим позивачем робочим проектом реконструкції цукрового комбінату з переходом трьох котлів ДКВ-16-18 на спалення твердого палива та використовує при виробництві вугілля та паливні гранули (пелети), які відповідно до договорів купівлі-продажу набуває у контрагентів.

Придбаний у ТОВ ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» товар був використаний у виготовленні будівельної цегли та цукру, що підтверджується: актами списання товарів, оборотно-сальдовими відомостями, кінцевим виробничо-технічним звітом по цукрово-пісочному виробництву за друге півріччя 2012 року, де зазначено, що підприємством використано 760 тон вугілля та 13 191 тон паливних гранул (пелетів).

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення, ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у м. Чернігові про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, за результатами якої складено довідку зустрічної звірки від 25.01.2013 р. №113/22/37887008.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій. Висновки суду першої інстанції також ґрунтуються на таких актах.

Проте, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р. по справі №825/475/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 р., - визнано протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо проведення зустрічної звірки ПП "ЕЛІС ТРАНС ЦЕНТР" (ід. код 37887008) на підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, про що складена довідка від 25.01.2013 р. №113/22/37887008.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договору та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. №0002992203/1537, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.