Ухвала суду № 39876331, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 702/60/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Мазай Наталія Вікторівна Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовська Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, треті особи - ОСОБА_3, відділ Держкомземагенства у Монастирищенському районі про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом до Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, треті особи - ОСОБА_3, відділ Держкомземагенства у Монастирищенському районі про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, в якому просила визнати протиправним рішення Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 13-2/V від 11.04.2008 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2005 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також скасувати вказане рішення у відповідній частині.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2014 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2014 року - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлений законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Варто наголосити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із позовом 21.01.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду Вх. № 286/11.

У своєму позові ОСОБА_2 просила, як вже зазначалось, визнати протиправним рішення Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 13-2/V від 11.04.2008 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2005 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також скасувати вказане рішення у відповідній частині.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції третя особа - ОСОБА_3 наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, оскільки наголошував, що позивачкою оскаржується рішення 2008 року, про яке ОСОБА_2 достеменно було відомо, а посилання її на той факт, що про існування оскаржуваного рішення остання дізналась лише у 2012 році є неправомірним, адже матеріалами справи даний факт спростовується.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності № 256 від 21.12.2012 року) пояснив, що про порушення свого права позивачка дізналась з акта, складеного представниками сільської ради, відповідно до якого ОСОБА_3 проведено приватизацію сусідньої земельної ділянки.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2, будинковолодіння зареєстроване за нею та належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 1989 року.

ОСОБА_3 приватизував свою земельну ділянку в 2008 році. Земельна ділянка ОСОБА_2 не приватизована. Сараї Ж і З були побудовані до того, як позивач купила будинковолодіння, тобто на момент приватизації ОСОБА_3 своєї земельної ділянки сараї вже були. Форма та розмір сараїв зазначені в технічному паспорті. Коли позивач намагалася приватизувати земельну ділянку, то з'ясувалося, що частина її земельної ділянки приватизована ОСОБА_3 Відстань між сараями 4 метри всього, а приватизовано ОСОБА_3 6,99 м.

22.11.2012 року ОСОБА_2 була ініціатором складення акту від 22.11.2012 року, для чого запрошувала сільську раду і земельний відділ. Позивач дізналася про оспорюване рішення в 2011 році, коли побачила Державний акт на земельну ділянку ОСОБА_3

Колегія суддів не бере до уваги такі поясненняня ОСОБА_2 та її представників, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без розгляду Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.09.2011 року ( справа № 2-а-1235/11), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року без змін, у справі № 2-а-195/11 за позовом ОСОБА_2 до Аврамівської сільської ради, ОСОБА_3, третьої особи : відділу Держкомзему про визнання рішення органу місцевого самоврядування неправомірним, вбачається, що позивачкою підписано позовну заяву про оскарження даного рішення 06.09.2010 року (а.с.22) та подано до суду 17.01.2011 року (а.с.23). Текст рішення міститься в матеріалах справи. Позивачка мала можливість як особисто, так і через представника отримати його копію. Крім того, з пояснень представника ОСОБА_5, судом встановлено, що вона як представник позивача в справі № 2-а-195/11 повідомляла позивача про зміст даного рішення ( а.с. 211).

Тобто, станом на 26.09.2012 року, у даній справі вже було встановлено, що позивач дізналася про наявність рішення, яке є предметом спору, ще 06.09.2010 року.

Крім цього, представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4, від імені та в інтересах позивача, 05.09.2011 року звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Аврамівської сільської ради, третіх осіб без самостійних вимог Відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області, ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним, його скасування. Предметом даної справи було саме рішення Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 13-2/V від 11.04.2008 року ( а.с. 208-211).

З наведеного вбачається, що позивачка ще у 2011 році знала про ймовірне порушення своїх прав чи інтересів, а тому висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про обґрунтованість постановлення ухвали судом першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б.Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15.07.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.