Ухвала суду № 39876330, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3409/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України при розгляді звернення ОСОБА_2 від 30 січня 2014 року № 127 в рамках Закону України «Про звернення громадян»;

2. зобов'язати Пенсійний фонд України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) вчинити певні дії, а саме: скасувати листи-роз'яснення Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, а також інші листи, якщо вони містять аналогічні роз'яснення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; надіслати до редакцій засобів масової інформації, в яких друкувались консультації з питань застосування пенсійного законодавства, листи про скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20;

3. встановити строк для подання Пенсійним фондом України до Окружного адміністративного суду міста Києва звіту про виконання постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 січня 2014 року позивач ОСОБА_2 в порядку Закону України № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернувся до відповідача Пенсійного фонду України з листом № 127 щодо пропозиції скасувати листи-роз'яснення Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, а також інші листи, якщо вони містять аналогічні роз'яснення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; та щодо пропозиції надіслати до редакцій засобів масової інформації, в яких друкувались консультації з питань застосування пенсійного законодавства, листи про скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20.

За наслідками зазначеного звернення, відповідачем Пенсійним фондом України листом № 1522/С-11 від 04.03.2014 р., в порядку того ж Закону України № 393/96-ВР «Про звернення громадян», було надано відповідь позивачу ОСОБА_2 на звернення останнього від 30.01.2014 р. № 127, де йому роз'яснено, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) (до набрання чинності Закону № 2464) особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню - є громадяни України які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Таким чином, нарахування страхових внесків здійснювалося роботодавцями (страхувальниками) лише за фізичних осіб, які працювали на умовах трудового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Обов'язку сплачувати внески за осіб, які втратили статус застрахованої особи, у роботодавців не було.

Крім того, позивачу також було повідомлено, що листи, скасування яких він вимагає, є лише відповідями Фонду на звернення організацій, надані в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а тому останні не породжуються для позивача жодних юридичних наслідків, та вказані листи не можуть бути скасовані в порядку скасування нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії.

Вказану відповідь позивач вважає проявом протиправної бездіяльності Пенсійного фонду України, оскільки відповідачем, в даному випадку, не було виконано пропозицій позивача щодо скасування листів-роз'яснень, вказаних у такому зверненні.

Зважаючи на вказане, та вважаючи свої права та інтереси порушеними внаслідок такої бездіяльності відповідача щодо не скасування заявлених позивачем листів-роз'яснень Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 звернувся за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно із статтею 5 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Так, позивач звернувся до Пенсійного фонду України щодо скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20 та від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, та з вимогою повідомити в засоби масової інформації про скасування цих листів.

У відповідності до положень ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками вказаного звернення позивача, Пенсійним фондом України листом від 04.03.2014 р. за № 1522/С-11 було надано відповідь-роз'яснення останньому, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) (до набрання чинності Закону № 2464) особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню - є громадяни України які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Таким чином, нарахування страхових внесків здійснювалося роботодавцями (страхувальниками) лише за фізичних осіб, які працювали на умовах трудового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Обов'язку сплачувати внески за осіб, які втратили статус застрахованої особи, у роботодавців не було.

Крім того, позивачу також було повідомлено, що листи, скасування яких він вимагає, є лише відповідями Фонду на звернення організацій, надані в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а тому останні не породжуються для позивача жодних юридичних наслідків, та вказані листи не можуть бути скасовані в порядку скасування нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем було надано позивачу вичерпну відповідь на звернення останнього, в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян»

Так, бездіяльністю є пасивна поведінка суб'єкта, невиконання ним відповідних обов'язків, що покладаються на нього відповідними правовими та іншим нормативними актами, оскільки відповідач надав позивачу вичерпну відповідь в порядку та строки встановлені діючим законодавством, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, про яку зазначає позивач у позовній заяві.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що позивач вважає незаконними та помилковими роз'яснення відповідача, які викладені в листах від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20 та від 27.08.2010 р. № 15066/03-20 в сфері застосування пенсійного законодавства, а тому просить відповідача їх скасувати, оскільки помилкові роз'яснення призводить до заподіяння матеріальної шкоди застрахованим особам при визначенні розміру пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, відповідач надав відповідь позивачу, що листи, на які посилається позивач є відповідями на звернення різних організацій, що мають роз'яснювальний характер та скасування даних відповідей не передбачено нормами діючого законодавства, а тому, відповідач не має можливості їх скасувати.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі порушення пенсійного законодавства організаціями, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх пенсійних прав та інтересів.

Разом з тим, як підтверджується наявними матеріалами справи, права та інтереси позивача, які були порушеними внаслідок застосування його роботодавцем невірних роз'яснень пенсійного законодавства, викладених Пенсійним фондом України в оскаржуваних листах, були в повному обсязі захищені та відновлені рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/4506/13-а від 05.06.2013 р., що набрало законної сили, та яке (вказане судове рішення), як також зазначає сам позивач в доповненні до позовної заяви, було в повному обсязі виконано територіальним органом УПФУ, а саме Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська. Тобто,

Таким чином, сама відповідь є оціночним судженням позивача та його незгода з самим текстом відповіді не може бути підставою для задоволення позову, так як відповідач надав повну обґрунтовану відповідь у строки встановлені діючим законодавством на всі поставлені пропозиції позивача.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 23 липня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.