Ухвала суду № 39876332, 16.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1164/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства доходів і зборів України, у якому просило визнати протиправними дії відповідача, які полягають у наданні роз'яснення № 6896/5/16-1516 від 09.06.2011 року щодо оподаткування послуг із реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального користування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що є необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що позивач не звертався до центрального органу державної податкової консультації з питань оподаткування. Маючи офіційне роз'яснення ДПА України, Товариству не могло прийти на думку піддати його сумніву та звертатися за підтвердженням правильності податкової консультації, яка була надана безпосередньо Державній інспекції з контролю за цінами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Голови Полтавської обласної державної адміністрації Удовіченка О.В. із листом № 4-01/193 від 26.01.2011 року, в якому посилаючись на проблемні питання правового регулювання оподаткування послуг з реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального корування, просило ініціювати перед Верховною Радою України, Адміністрацією Президента України, народними депутатами та центральними органами виконавчої влади (зокрема, державної податкової служби України) розгляд питання щодо внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування при реалізації квитків через автостанції.

Листом № 1155/10/31-145 від 10.05.2011 року «Про надання відповіді» ДПА у Полтавській області надала Товариству відповідь наступного змісту: «В зв'язку з надходженням від Державної податкової адміністрації України листа від 21.04.2011 року № 11389/7/16-1517-16 щодо оподаткування послуг із реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального користування, ДПА у Полтавській області повідомляє.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 189 цього кодексу.

Оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації квитків на перевезення пасажирів за дорученням перевізника через автостанцію здійснюється згідно договорів поруки, доручення, комісії у порядку, передбаченому пунктом 189.4 статті 189 Кодексу.

Базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Автобусна станція, утримуючи з пасажира податок на додану вартість у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету. При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється, виходячи з різниш між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою віл пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що такими перевізниками є особа, зареєстрована платником податку на додану вартість) і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками податку на додану вартість, то до бюджету автобусною станцією вноситься сума податку, що дорівнюй різниці між загальною сумою податку на додану вартість отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі, якщо автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку.» (а.с. 8).

З тексту листа ДПА у Полтавській області № 1155/10/31-145 від 10.05.2011 року вбачається відсутність будь-яких посилань на оскаржуваний позивачем лист ДПА України № 6896/5/16-1516 від 09.06.2011 року.

На думку позивача, зміст наданого роз'яснення фактично ґрунтується на іншому листі ДПА України № 6896/5/16-1516 від 09.06.2011року, розглянутий за зверненням Державної інспекції з контролю за цінами.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна податкова консультація не є узагальнюючою податковою консультацією та була надана безпосередньо Державній інспекції з контролю за цінами, а тому не може порушувати права, свободи та інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно із статтею 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Пунктом 52.6 статті 52 ПК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Наслідком застосування податкової консультації згідно пункту 53.1 статті 53 ПК України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства.

Положенням статті 53 ПК України не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваний лист ДПА України № 6896/5/16-1516 від 09.06.2011 року у вигляді податкової консультації був наданий у відповідь на лист Державної інспекції з контролю за цінами, з питання щодо включення в загальну вартість квитків на проїзд в автобусах перевізників-платників єдиного податку сум ПДВ, нарахованого на тариф перевізника, який не зареєстрований платником ПДВ, при продажу квитків через автостанції.

Отже, спірна податкова консультація не є узагальнюючою податковою консультацією та була надана безпосередньо Державній інспекції з контролю за цінами, а тому не може порушувати права, свободи та інтереси позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» залишити без задоволення постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 21.07.2014

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.