Ухвала суду № 39869957, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/35114/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 по справі №3/99/08-АП за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 №0000832302/0.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством не передбачено застосування у разі нецільового використання акумульованих коштів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Василівському районі Запорізької області 08.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 28.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, ухвалити нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Василівському районі Запорізької області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області проведена виїзна планова перевірка Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2004 по 31.03.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 (далі - Порядок №271).

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області складено акт від 04.09.2007 №82/23/03750248 та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.09.2007 №0000582302/0.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.09.2007 №0000582302/0 скасовано, натомість прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 №0000832302/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59331,00грн. в тому числі 0,00грн. за основним платежем та 59331,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не зараховують до бюджету, а залишають у своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №271 кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Проте, ні Закон, ні Порядок не визначають, стягувані з платника кошти, що були використані ним не за цільовим призначенням, як штрафну (фінансову) санкцію, яка відповідно до приписів частини другої статті 238 Господарського кодексу України може бути встановлена виключно законами.

Так, з аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, вбачається, що в разі порушення порядку використання акумульованих коштів з податку на додану вартість відповідач має право звернутися до суду з позовом до позивача про стягнення зазначеної суми коштів.

Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з податку на додану вартість чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 59331,00грн. згідно з спірним податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2007 №0000832302/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 28.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 по справі №3/99/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв