Ухвала суду № 39869959, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/45066/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого багатопрофільного приватного підприємства «Дюна» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року

у справі № 2а/1570/1669/2011

за позовом Малого багатопрофільного приватного підприємства «Дюна»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Мале багатопрофільне приватне підприємство «Дюна» (надалі також - позивач, МБП ПП «Дюна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 серпня 2010 року № 0000862301/0, від 17 вересня 2010 року № 0000862301/1, від 30 листопада 2010 року № 0000862301/2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року позовні вимоги МБП ПП «Дюна» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року № 0000862301/0, від 17 вересня 2010 року № 0000862301/1, від 30 листопада 2010 року № 0000862301/2.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову МБП ПП «Дюна» відмовлено повністю.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати на загальну суму 33086 грн. 92 коп. з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 11 серпня 2010 року № 1629/2301/24778543, про порушення позивачем вимог статі 2 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на суму 22057,92 грн., у тому числі: за травень 2009 року на 808,25 грн., за червень 2009 року на 2087,98 грн., за липень 2009 року на 2087,98 грн., за серпень 2009 року на 2087,98 грн., за вересень 2009 року на 2087,98 грн., за жовтень 2009 року на 2087,98 грн., за листопад 2009 року на 2087,98 грн., за грудень 2009 року на 2087,98 грн., за січень 2010 року на 2211,27 грн., за лютий 2010 року на 2211,27 грн., за березень2010 року на 2211,27 грн.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 26 січня 2007 року між Ізмаїльською міською радою та МБПП «Дюна» укладено договір оренди земельної ділянки не сільськогосподарського призначення площею 0,0990 га за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кутузова ріг вул. Білгород-Дністровської, 37/11, яка належить до категорії земель за основним цільовим призначенням - інша комерційна діяльність.

Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що МБПП «Дюна» сплачує орендну плату в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Донараховуючи податкове зобов'язання на загальну суму 33086 грн. 92 коп., ДПІ виходила з того, що МБПП «Дюна» повинно сплачувати орендну плату з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки землі, яка відбулась у травні та червні 2008 року, січні 2010 року в новому розмірі, на підставі грошової оцінки земель, зазначеної у рішенні Ізмаїльської міської ради від 12 лютого 2009 року № 2000-V.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що договір оренди між позивачем та Ізмаїльською міською радою як орендодавцем з моменту його підписання та реєстрації не змінювався та будь-яких пропозицій про необхідність внесення до нього змін від орендодавця не надходило, а відтак у відповідача не було підстав для донарахування позивачу орендної плати за землю лише за фактом затвердження з 20 травня 2009 року нової грошової оцінки земель міста Ізмаїл.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та роблячи висновок про правомірне прийняття податкових повідомлень-рішень, зазначив, що сума орендної плати, яка визначена в договорі, є розрахунковою величиною, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зміна нормативної грошової оцінки землі є односторонньою зміною умов договору.

Перевіряючи дотримання попередніми судовими інстанціями норм матеріального права Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Методику розрахунку ставок земельного податку визначено у статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Таким чином, однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються у договорі відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України «Про оцінку земель», відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).

Згідно зі статтею 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

З наведеного слідує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Відтак, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою, у зв'язку із чим зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру встановленої умовами договору орендної плати.

За змістом пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Відповідно до підпункту 2.1, 4.2, 4.7 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору оренди складає 160501 грн., а за користування земельною ділянкою МБП ПП «Дюна» сплачує орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. При цьому, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який офіційно обнародується у засобах масової інформації.

За змістом пунктів 4.9, 11.2 договору оренди землі, умови договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені лише за згодою обох сторін шляхом внесення змін в договір у вигляді додаткової угоди.

Підставами для внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати є зміна умов господарювання для орендаря, зміна розмірів земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря.

Матеріалами справи не підтверджено факту укладання додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати.

Договір оренди містить чітко визначені умови та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, до укладення договору здійснена грошова оцінка земельної ділянки, орендна плата розраховується на підставі нормативної грошової оцінки землі, яка в договорі зазначена в конкретній сумі 160501 грн., додаткова угода до договору оренди земельної ділянки щодо зміни грошової оцінки землі з позивачем не укладалась, та позивач належним чином здійснював сплату орендної плати відповідно до умов договору.

Державна податкова інспекція відповідно до статі 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що розмір орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку було встановлено у договором оренди землі, укладених Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та Підприємством (орендар).

Таким чином, зміна розміру грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, яким надана обґрунтована оцінка судом першої інстанції з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за названими податковими повідомленнями-рішеннями було здійснено неправомірно.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Малого багатопрофільного приватного підприємства «Дюна» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року скасувати.

Залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко