Ухвала суду № 39869954, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/33986/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 по справі №2а-8911/10/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс» Лтд до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс» Лтд (далі - ТОВ «Плюс» Лтд, позивач) до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі - Шосткинська МДПІ у Сумській області, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010 №0001641502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 61493,08грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності та її правових наслідків.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрімтрейд» (далі - ТОВ «Стрімтрейд») з огляду на підтвердження матеріалами справи факту їх реального вчинення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Шосткинська МДПІ у Сумській області 25.05.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта №1293/15-02/14023884 від 11.10.2010, складеного за результатами невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «Плюс» Лтд з питань дотримання вимог податкового законодавства, зокрема, достовірності відображення показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період травень-липень 2010 року, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення від 21.10.2010 №0001641502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 61493,08грн, з яких 43538,62грн. за основним платежем та 17954,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Стрімтрейд». При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Стрімтрейд» у звітному періоді не включило до складу своїх податкових зобов'язань суму податку на додану вартість сплачену позивачем у ціні товару. До того ж, ТОВ «Стрімтрейд» не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження його невідоме.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ «Плюс» Лтд придбало у ТОВ «Стрімтрейд» ізолон, фільтри ФБН-60, плівку ПЕТ-Е 15, плівку ПЕТ-Е23, плівку ПЕТ-Е.

Факт сплати позивачем повної вартості товарів підтверджується первинними документами - податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, та які за своєю формою та змістом відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Досліджені в процесі розгляду справи документи підтверджують реальність та товарність фінансово-господарських відносин.

Згідно до частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недотовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З аналізу наведенного законодавчого положення вбачається, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є правомірним.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Стрімтрейд», за заними Державної податкової адміністрації України, мало статус платника податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене та за встановлених судом обставин, позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (наданих послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ТОВ «Стрімтрейд», а тому у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 по справі №2а-8911/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв