Ухвала суду № 39869922, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/36972/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 по справі №2а-4335/10/1870 за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позовні вимоги Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі ТОВ, позивач) до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - ДПІ в м. Суми, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 №0000462306/0/28169 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року на 93544,17грн.

Рішення судів мотивовано тим, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що під час проведення перевірки позивача, податковою інспекцією не встановлено порушень формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в м. Суми 17.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ в м. Суми посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 статті 2, статті 9 Бюджетного кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2010 та 06.03.2010 Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі ТОВ подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість, а також уточнюючий розрахунок разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року. У рядку 25 декларації за січень 2009 року зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1419131,00грн. В уточнюючому розрахунку дана сума за рахунок самостійно виправленої помилки була зменшена на 17626,00грн. Таким чином, сума що підлягала бюджетному відшкодуванню за січень 2009 року склала 1403505,00грн.

Відповідачем 09.04.2009 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, в тому числі за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 30.12.2008, за результатами якої відповідачем було складено довідку №2764/23-6/21127532, якою в повній мірі підтверджується відображене Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» у формі ТОВ у декларації за січень 2009 року бюджетне відшкодування у розмірі 1401505,00грн.

Уповноваженими особами ДПІ в м. Суми 13.04.2010 проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, за результатами якої складено акт №2986/23-6/21127532/75.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 №0000462306/0/28169, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року на 93544,17грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 10.2 статті 10, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення останнім суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 93544,17грн. Висновок податкового органу ґрунтується на не підтвердженні заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача по ланцюгу постачальників - ТОВ «Конгаро Груп» та неможливість підтвердити факт надмірної сплати суми податку на додану вартість до бюджету в господарських відносинах, у зв'язку з тим, що згідно з довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.03.10 №3440/7/23-1106 діяльність ТОВ «Конгаро Груп» припинена, але товариства не знято з обліку в органах податкової служби.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами встановлено, між ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод», ЗАТ «Укрросметал» та позивачем, було укладено договір №11-35/2007 від 31.05.2007, а також додаткові угоди до нього, предметом якого є участь сторін в інвестиційному проекті щодо будівництва торгово-офісного центру з вбудованими підземними гаражами на розі вулиць Зінківська та Павленківська в місті Полтаві і введення його в експлуатацію у відповідності до діючих будівельних норм та правил.

Згідно умов вказаного договору, ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» виступає замовником, ЗАТ «Укрросметал» - підрядником, а позивач - інвестором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Конгаро Груп» було частковим виконавцем робіт за вказаним договором. Згідно з довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.03.10 №3440/7/23-1106 діяльність вказаного підприємства було припинена 01.07.2009, проте, на момент вчинення господарських операцій за договором, ТОВ «Конгаро Груп» було зареєстровано платником податку на додану вартість та перебувало на обліку в органах державної податкової служби.

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість постачальнику встановлено податковим органом, про що зазначено в акті перевірки та підтверджено належними чином оформленими первинними документами: платіжними дорученнями та податковими накладними виписаними на виконання умов договірних відносин, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказала на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв