Ухвала суду № 39869918, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року м. Київ К/800/16090/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «СКВ» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року

у справі № 820/11511/13-а

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «СКВ»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного

управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Приватне науково-виробниче підприємство «СКВ» (надалі також - позивач, ПНВП «СКВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі також - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0000312200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року по справі № 820/11511/13-а адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17 травня 2013 року № 0000312200.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року апеляційну скаргу ДПІ задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в позові ПНВП «СКВ» відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та залишити в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як підтверджується матеріалами справи та слідує з обставин встановлених попередніми судовими інстанціями, фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0000312200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 53438,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 50540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2898,00 грн.) стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22 квітня 2013 року № 351/22/31711099, про порушення позивачем вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50540,00 грн.

Вказані висновки відповідача, як свідчить акт перевірки (том 1, а.с.51-53), ґрунтуються на тому, що позивачем заниженого валові доходи та доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за перевіряємий період на суму 210462 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 46350 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 60297 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 56340 грн. за 3 квартал 2011 року на суму 19590 грн., за 4 квартал 27885 грн. у зв'язку із відображенням в податковому обліку господарських операцій з реалізації ТОВ «Токмак Трейдінг» товару, перехід права власності на який від позивача до зазначеного суб'єкта господарювання не підтверджений належними доказами і фактична передача такого товару не відбувалась.

За таких обставин, за змістом акту перевірки, ДПІ вважає, що позивач (з огляду на те, що фактично товар передавався не встановленим особам, а факт передачі товару ТОВ «Токмак Трейдінг» не підтверджений) від ТОВ «Токмак Трейдінг» отримав на банківський рахунок безповоротну фінансову допомогу, яка безпідставно не включена до складу валових доходів та доходів.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

За змістом підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств складає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи, як зазначено в підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.

При цьому слід зазначити, що для цілей зазначених правовідносин законодавцем презюмується реальність господарської операції, що відображається в податковому обліку. Реальність господарської операції, як обставина, що входить до предмету доказування, встановлюється на підставі доказів, оцінка яким надається судами з урахуванням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінюються з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з реалізації ТОВ «Токмак Трейдінг» автомобільних деталей та приладдя (сайлент-блок, стакан клапана, трос, ремінь, гвинт, кріплення, опора, масло, амортизатор, втулка, шайба, циліндр, датчики, фільтр та ін.) на загальну суму 210462,00 грн. позивачем надано видаткові та податкові накладні, виписки з банківського рахунку.

Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, зазначені документи хоч і є обов'язковими, але не є вичерпними доказами, що свідчать про реальність господарської операції, оскільки за звичаями ділового обороту операції з поставки та купівлі-продажу товару передбачають фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та зберігання придбаних товарів, а фактичне підтвердження вказаних фактів, зважаючи на положення частини 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в ході розгляду справи реальність господарської операції з реалізації товару ТОВ «Токмак Трейдінг» не підтвердилася, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування реалізованого позивачем товару та його передачі (акти приймання-передачі, довіреності).

При цьому, як свідчать обставини, встановлені попередніми судовими інстанціями, згідно вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року по справі №2602/1973/12/Д-27 відносно засновника та директора ТОВ «Токмак Трейдінг» ОСОБА_4, останній зазначив, що зареєстрував дане підприємство на своє ім'я за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують правильність висновку суду апеляційної інстанції про недостовірність відомостей у первинних документах (податкових накладних та видаткових накладних), на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «СКВ» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко