Ухвала суду № 39854917, 22.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/457/2014(м)

263/757/14-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Богуславська І.А.

Категорія 57 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Попової С.А., Мироненко І.П.,

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Донецького головного регіонального відділення на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 січня 2014 року у справі за поданням державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 січня 2014 року відмовлено у задоволенні подання Жовтневого ВДВС ММУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Донецького головного регіонального відділення просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з положеннями ст.303-1, ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_3 та Жовтневого ВДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи (а.с. 127, 128).

Представник апелянта Гребенчук А.В., діючий на підставі довіреності, до суду не з'явився, надав заяву про розгляд скарги без участі представника банку, вимоги, викладені у скарзі підтримують у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні Жовтневого ВДВС знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4806/2009 від 18 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» суми боргу у розмірі 142 674 гривні 65 копійок.

29 серпня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання виконавчого документа, проте боржником рішення суду не виконано і не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Відмовляючи в задоволені подання суд першої інстанції виходив з недоведеності факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, та до виконання зобов'язань, можливо обмеження у праві виїзду за межи України.

Пунктом п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положень статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яке також визначає, що суб'єктом звернення є державний виконавець.

Звертаючись до суду державний виконавець обґрунтовував подання лише двома складовими: наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашення боргу у добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмежені права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів.

Проте, саме самостійне невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 377-1 ЦПК подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Проте до подання було додано лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію виконавчого листа без надання будь-яких доказів про ухилення боржника від виконання зобов'язань (а.с. 97,98).

Тоді як законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Застосування судом першої інстанції до даних правовідносин положень п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» не призвело до неправильного вирішення справи. Адже справа розглянута за поданням державного виконавця на підставі п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи, що державним виконавцем не було наведено у поданні про обмеження виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням жодних доказів факту ухилення від виконання рішення, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні подання, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, у зв'язку з чим остання підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г. Ігнатоля

Судді: С. А. Попова

І.П. Мироненко