Рішення № 39851988, 07.07.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-2481/14

760/4422/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Солом»янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого- судді -Кушнір С.І,

при секретарі - Загородній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору про відкриття банківського рахунку обслуговування платіжної картки фізичної особи, компенсації моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 04.03.2014 р. звернулась до суду з позовом до відповідачів та просила визнати недійсним кредитний договір № Р28.289.70007 від 26.12.2013 р., укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» та визнати недійсним договір про відкриття банківського рахунку обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 від 26.12.2013 р., укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» та стягнути з відповідачів по 5000 грн. моральної шкоди.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в порушення п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в кредитному договорі не зазначено реквізитів відповідача, пункт 1.3 кредитного договору містить несправедливі та оманливі умови кредитування для позивача, а саме цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти позичальнику в належній до виплаті частині за такими реквізитами: ПАТ «ВіЕйБі Банк», 380537, 19017842, 29241880729. Враховуючи суть змісту п.1.3 не закладена навіть теоретична можливість отримати кредитні кошти в день підписання договору, як це передбачено п.1.2 договору.

Договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної соби не містить істотних умов та відомостей, які передбачені п.2.5 Постанови Правління НБУ від 30.04.2010 р. № 223 та наявність котрих повинен був забезпечити відповідач ПАТ «ВіЕйБі Банк», включив відсилочну норму про те, що всі істотні умови договору відповідач виклав у Правилах, не вказавши, що Правила є невід»ємною частиною договору та не долучив Правила до договору з підписом позивача про ознайомлення та згодою з ними.

Відповідач ПАТ «ВіЕйБі Банк» скориставшись тяжкою для позивача обставиною змусив укласти кредитний договір з іншим банком та нав»язав договір про відкриття банківського рахунку, тобто послугу, яку позивач, як споживач фінансових послуг не мав на меті замовляти та отримувати.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивно.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 216 ЦК України якщо у зв»язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони пілягають відшкодуванню винною стороною.

Моральну шкоду нанесену протиправними діями відповідачів позивач оцінює у 10000 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Ідея Банк» в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надіслав письмові заперечення в яких зазначив, що кредитний договір № Р28.289.70007 разом з договором про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 від 26.12.2013 р. укладались позивачем у приміщенні ПАТ «ВіЕйБі Банк» за адресою: м.Київ, просп.Повітрофлотський, 23/26. Головний офіс ПАТ «Ідея Банк» знаходиться у м.Львові, за адресою: вул.Валова, 11. Уповноваженою особою ПАТ «Ідея Банк», яка має право підпису кредитного договору зазначено ОСОБА_3 - представника за довіреністю та міститься його особистий підпис.

Згідно п.1.2 кредитного договору банк надає кредит у день підписання даного договору на 24 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для оплати за реквізитами, вказаними позичальником (при безготівковому переказі коштів). Згідно п.1.3 кредитного договору, позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти позичальнику в належній до виплати частині за вказаними реквізитами ПАТ «ВіЕйБі Банк», через транзитний рахунок банку.

Для виконання п.1.3 кредитного договору і укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Відповідний договір був укладений позивачем для переказу на її власний особистий рахунок кредитних коштів. Меморіальним ордером № Р28.289.70007 від 26.12.2013 р. підтверджується, що відповідачем було здійснено переказ коштів на транзитний рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» НОМЕР_2 із зазначенням його призначення - видача кредиту, отримувачем якого є ОСОБА_2 Отже умови кредитного договору про переказ коштів позичальнику через транзитний рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконані відповідачем і кошти перераховані в день укладення договору.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Волевиявлення позивача було вільним, відповідало його внутрішній волі, адже банк жодним чином не змушував укладати цей кредитний договір, відповідачем були дотримані вимоги законодавства щодо істотних умов договору.

Заперечував проти позовних вимог про стягнення моральної шкоди за необґрунтованістю.

Представник відповідача ПАТ «ВіЕйБі Банк» в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надіслав письмові заперечення в яких зазначив, що 10.04.2013 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір доручення у сфері споживчого кредитування № 1, відповідно до умов якого ПАТ «ВіЕйБі Банк», як агент прийняв на себе зобов»язання за дорученням ПАТ «Ідея Банк», силами своїх працівників, уповноважених ПАТ «Ідея Банк» здійснювати наступні дії: інформувати потенційних клієнтів про умови споживчого кредитування ПАТ «Ідея Банк», отримувати від клієнта документи, що необхідні для розгляду питання для отримання кредиту та прийняття кредитного рішення, укладати кредитні договори в сфері споживчого кредитування від імені, в інтересах, на користь та під контролем ПАТ «Ідея Банк».

26.12.2013 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи, на підставі якого банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок в гривні та видав міжнародну платіжну карту Maestro BSK BS на умовах визначених договором та Правил користування платіжними картками фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Підписуючи договір позивач ознайомилася та отримала Правила користування платіжними картками фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк» та погодилась, що обслуговування її поточного рахунку буде здійснюватись в порядку та на умовах встановлених договором та Правилами.

ОСОБА_2 своїм підписом підтвердила, що сторони досягли згоди з усіма істотними умовами, які викладені в договорі.

26.12.2013 р. на поточний картковий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_2 ПАТ «Ідея Банк» перерахував кредитні кошти відповідно до умов договору.

ОСОБА_2 як власник поточного карткового рахунку НОМЕР_3 та зарахованих на нього грошових коштів, з невідомих причин не здійснювала зняття готівкових грошових коштів.

Просив відмовити в позові і в частині стягнення моральної шкоди, оскільки відсутні підстави, які свідчать про заподіяння моральної шкоди позивачу.

Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.04.2013 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір доручення у сфері споживчого кредитування № 1, відповідно до умов якого ПАТ «ВіЕйБі Банк», як агент прийняв на себе зобов»язання за дорученням ПАТ «Ідея Банк» від його імені та в його інтересах здійснювати наступні дії: інформувати потенційних клієнтів про умови споживчого кредитування ПАТ «Ідея Банк», отримувати від клієнта документи, що необхідні для розгляду питання для отримання кредиту та прийняття кредитного рішення, укладати кредитні договори в сфері споживчого кредитування від імені, в інтересах, на користь та під контролем ПАТ «Ідея Банк».

26.12.2013 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Р28.289.70007.

Відповідно до п.1.1 договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 18280 грн., а позичальник зобов»язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і комісіями згідно з умовами цього договору та додатком № 1 від 26.12.2013 р. до договору.

Згідно п.1.2 кредитного договору банк надає кредит у день підписання даного договору на 24 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок, або для оплати за реквізитами, вказаними позичальником (при безготівковому переказі коштів).

Згідно п.1.3 кредитного договору, позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти позичальнику в належній до виплати частині за такими реквізитами ПАТ «ВіЕйБі Банк», 380537, 19017842, 29241880729.

За користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних від залишкової суми кредиту.

26.12.2013 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_3, на підставі якого банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок в гривні та видав міжнародну платіжну карту Maestro BSK BS на умовах визначених договором та Правил користування платіжними картками фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Пунктом 2.1 договору передбачено, що умови користування карткою, види платіжних операцій, які держатель має право здійснювати з використанням картки, та строк їх виконання, порядок обслуговування ПР, кредитування та умови обслуговування кредитної заборгованості за ПД, відповідальність сторін, порядок розгляду спорів, порядок внесення змін та припинення цього договору викладені в Правилах. Перед укладенням договору держатель отримав від банку Правила та ознайомився з ними. Підписуючи цей договір, держатель погоджується з викладеною пропозицією Банку щодо відкриття та обслуговування ПР на умовах встановлених цих дговором та Правилами.

Отже підписуючи договір позивач ознайомилася та отримала Правила користування платіжними картками фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк» та погодилась, що обслуговування її поточного рахунку буде здійснюватись в порядку та на умовах встановлених договором та Правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов»язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов»язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов»язкові в силу чинного законодавства.

Статтею 628 ЦК України, яка визначає зміст договору, в частині другій встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів», а саме п. 1 ст. 11 договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого, кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом із нарахованими відсотками.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами, а саме, згідно кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Отже, позивачу були повністю відомі істотні умови кредитного договору, так як він не звертався до кредитора за роз'ясненням положень договору, які були йому не зрозуміли, тим самим погоджуючись із всіма умовами кредитного договору.

Враховуючи те, що 26.12.2013 року між позивачем та відповідачем ПАТ «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № Р28.289.70007, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець (послуг) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання інформації, зазначеної цією статтею суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, що не передбачає, як наслідок, визнання договору недійсним.

Позивач не звертався до ПАТ «Ідея Банк» із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору, а також не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також, позивач не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження введення його ПАТ «Ідея Банк» в оману, а також на підтвердження того, що умови кредитного договору є несправедливими. При цьому, відповідно до змісту ст. ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» саме по собі ненадання або неповне надання інформації не свідчить про введення особи в оману.

Встановлено, що відповідач ПАТ «Ідея Банк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, банком було перераховано кошти на рахунок в ПАТ «ВіЕйБі Банк», що підтверджується меморіальним ордером № Р28.289.70007 від 26.12.2013 р.

Відповідно до статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, що дії відповідача містять ознаки нечесної підприємницької практики, які виявились у введенні його в оману щодо умов договору, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

Як вбачається з договору про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_3, перед укладенням договору держатель отримав від банку Правила та ознайомився з ними. Підписуючи цей договір, держатель погоджується з викладеною пропозицією Банку щодо відкриття та обслуговування ПР на умовах встановлених цих дговором та Правилами. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні договору банківського рахунку, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання договору недійсним, не підлягає задоволенню і вимога про стягнення з відповідача на користь позивача в якості відшкодування завданої моральної шкоди в порядку ст.216 ЦК України 10000 грн.

З урахування того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх вимог, суд оцінюючи докази в їх сукупності та кожен доказ окремо, вважає, що позов є необґрунтованим та в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 6, 203, 215, 216, 230, 627, 628, 638, 1054, 1066-1067 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору про відкриття банківського рахунку обслуговування платіжної картки фізичної особи, компенсації моральної шкоди відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

С.І.Кушнір