Постанова № 39843889, 08.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 2952/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

25.10.2013 позивач звернувся до суду із позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - Митниця Міндоходів), з урахуванням змінених позовних вимог (а.с.188-190), про визнання протиправним та скасування наказу Митниці Міндоходів від 01.10.2013 №494-о «Про звільнення ОСОБА_1.» (далі - Наказ), на підставі якого його звільнено з роботи з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці (далі - Митниця) у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, поновлення його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Митниці Міндоходів з 02.10.2013 року та стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його протиправно звільнено з роботи так як при одночасному попередженні про наступне скорочення йому не було запропоновано іншої роботи, а також не було враховано його переважного права на залишення на роботі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року в справі №813/8053/13-а позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано Наказ, поновлено позивача на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Митниці Міндоходів з 02.10.2013, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць - звернуто до негайного виконання.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не взято до уваги заперечень на підтвердження правомірності звільнення позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позов та поновлюючи позивача на відповідній посаді з 02.10.2013 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено порядок звільнення позивача, так як при попередженні про звільнення останньому не було запропоновано усіх наявних вакантних посад, та не переведено на посаду, на яку погодився позивач, а також відхилив твердження відповідача про невідповідність позивача займаній посаді через незадовільні результати тестувань та попереднього накладення на нього дисциплінарних стягнень, оскільки звільнення позивача було проведено у зв'язку із скороченням штатів, а не застосовано до нього як вид дисциплінарного стягнення. Такі висновки суду є правильними, виходячи з наступних міркувань.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова №9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У випадку реорганізації підприємства (перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП України). При реорганізації підприємства звільнення може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігається його попереднє місце роботи.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч.1 ст.40, ч.1 та ч.3 ст.49-2 цього ж Кодексу власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року в справі №21-319а13.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2011 працював на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Митниці (а.с.4-5).

Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», створено Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 24.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», створено Митницю Міндоходів як територіальний орган Міндоходів та реорганізовано Митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що територіальні органи Міндоходів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з п.2 цієї постанови.

04.07.2013, у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Митниці, відповідно до наказу Міндоходів від 26.04.2013 №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 та введеного в дію наказом Митниці Міндоходів від 08.05.2013 №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік», ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення (а.с.6, 154-157).

12.09.2013 позивачеві було запропоновано наступні посади в штаті Митниці Міндоходів: старшого інспектора ВМО №3 м/п «Мостиська» тимчасово на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника та інспектора ВМО №1 м/п «Мостиська» тимчасово, на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника. ОСОБА_1 погодився на призначення його на посаду старшого інспектора ВМО №3 м/п «Мостиська» тимчасово на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника, про що подав відповідну заяву та вказав у пропозиції (а.с.15, 16).

27.08.2013 ОСОБА_1 звернувся до Митниці Міндоходів із заявою про прийняття його на посаду старшого інспектора ВМО №2 м/п «Мостиська» Митниці Міндоходів або на посаду рівноцінну їй в порядку переведення з Митниці (а.с.158).

За результатами розгляду листа Митниці Міндоходів від 09.09.2013 №4/25-3905 першим заступником міністра Міндоходів від 18.10.2013 погоджено оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців у Митниці Міндоходів (а.с.77-80).

На підставі наказу Митниці Міндоходів від 01.10.2013 №494-о ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7).

24.10.2013 Митниця Міндоходів оголосила конкурс на заміщення 31 вакантної посади (а.с.17-19).

Зі службової записки від 05.12.2013 №4/40-ЕП вбачається, що станом на 07.06.2013 у Митниці Міндоходів було 71 вакансія (з них 16 не погоджені в Міндоходів) та станом на 01.10.2013 - 33 вакансії (а.с.81).

З вищенаведеного вбачається, що на момент попередження позивача про звільнення та на момент його звільнення у відповідача були наявні інші вакантні посади, окрім тих, які були запропоновані позивачеві.

Однак, всупереч вищенаведеному на момент попередження позивача про наступне звільнення відповідачем не було запропоновано йому усіх наявних вакантних посад, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, та був звільнений незважаючи на подальше запропонування двох з таких вакантних посад, на зайняття, яких він погодився, а відтак суд вважає, що звільнення позивача проведено з порушенням порядку.

За правилами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, певним працівникам, які вказані в ч.2 цієї статті. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Поняття «кваліфікація» включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними програмами тощо.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовується ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

05.07.2013 на підставі наказу Митниці від 03.07.2013 №66 «Про проведення перевірки знань» було проведено контроль знань особового складу митниці. За результатами тестування ОСОБА_1 отримав оцінку незадовільно (а.с.59-65).

Проте, враховуючи наведене, суд вважає, що такі результати контролю знань не можуть слугувати єдиною підставою визнання кваліфікації працівника.

Після звільнення позивача, внаслідок неодноразових змін до штатного розпису Митниці Міндоходів, попереднє місце його роботи збереглося у відділі митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Митниці Міндоходів, куди він і підлягає поновленню на роботі на посаді старшого державного інспектора (а.с.36-58, 170-182, 199-227).

Разом з тим, суд апеляційний інстанції, не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо поновлення позивача на роботі з 02.10.2013, оскільки такий підлягає поновленню на раніше займаній посаді з моменту звільнення (з моменту порушення його прав), а саме з 01.10.2013.

Враховуючи наведе вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову в частині поновлення на посаді скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині та поновити позивача на відповідній посаді з 01.10.2013.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року в частині поновлення на посаді скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 01 жовтня 2013 року.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 11 липня 2014 року.