Ухвала суду № 39843289, 15.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4443/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Монтажна фірма «Техмонтаж-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-Монтажна фірма (далі ТОВ БМФ) «Техмонтаж-Сервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ) Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0002002201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, правочин позивача з контрагентом спрямований на досягнення мети, обумовленої ним, що підтверджується наявними первинними документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0002002201. Присуджено позивачу понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 309,65 грн. з Державного бюджету України. Стягнуто з відповідача на користь Держави судовий збір в сумі 2 786, 83 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ БМФ «Техмонтаж-Сервіс» є юридичною особою, узятий на облік в органах державної податкової служби.

З 26 вересня 2013 року по 02 жовтня 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ» за квітень, липень 2012 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ» у квітні, липні 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 жовтня 2013 року №371/1402-22-01/24060248, в якому зазначено порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п.198.2,198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 103 216,14 грн., в т. ч. 53 178,97 грн. - за квітень 2012 року, 26 749, 23 грн. - за травень 2013 року, 23 287,94 грн. - за червень 2013 року.

На підставі вказаного акту, винесено податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0002002201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 103 216,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 51 608,07 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагента ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ» підтверджені первинними документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми сплати податку на додану вартість та податкового кредиту у податкових періодах.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, правочини, укладені між позивачем та його контрагентом не спричинили реальне настання юридичних наслідків.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2012 року між ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ» (продавець) та ТОВ БМФ «Техмонтаж-Сервіс» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №28, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити будівельні матеріали.

За рахунок здійснення зазначених операцій з ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ» позивачем сформовано податковий кредит по податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем надано суду рахунок №3004-6 від 30 квітня 2012 року та видаткову накладну №306 від 30 квітня 2012 року на суму 319 073, 83 грн., ПДВ 53 178,97 грн.; рахунок №1607-4 від 16 липня 2012 року та видаткову накладну №164 від 16 липня 2012 року на суму 41 965,74 грн., ПДВ 6 994,29 грн.; рахунок №1407-2 від 14 липня 2012 року та видаткову накладну №142 від 14 липня 2012 року на суму 48 964,14 грн., ПДВ 8 160,69 грн.; рахунок №1307-1 від 13 липня 2012 року та видаткову накладну №131 від 13 липня 2012 року на суму 48 797,76 грн., ПДВ 8 132, 96 грн.; рахунок №1207-2 від 12 липня 2012 року та видаткову накладну №122 від 12 липня 2012 року на суму 53 408,31 грн., ПДВ 8 901,39 грн.; рахунок №1107-1 від 11 липня 2012 року та видаткову накладну №111 від 11 липня 2012 року на суму 53 811,73 грн., ПДВ 8 968,62 грн.; рахунок №1007-3 від 10 липня 2012 року та видаткову накладну №103 від 10 липня 2012 року на суму 53 275,36 грн., ПДВ 8 879,22 грн.; податкову накладну №122 на суму 53 408,31 грн.; податкову накладну №111 на суму 53 811,73 грн.; податкову накладну №103 на суму 53 275,36 грн.; податкову накладну №142 на суму 48 964,14 грн.; податкову накладну №131 на суму 48 797,76 грн.; податкову накладну №164 на суму 41 965,74 грн.; податкову накладну №306 на суму 319 073,83 грн.

Проаналізувавши документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містяться в матеріалів справи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належним чином, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ».

Що стосується доводів апелянта щодо неправильності формування податного позивачем кредиту з посиланням на взаємовідносини між позивачем з його контрагентом ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ», то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ БМФ «Техмонтаж-Сервіс» було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів, оскільки вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання таких накладних у підтвердження витрат, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність операцій з придбання товару.

Таким чином, враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0002002201, оскільки наданими позивачем первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНА БАЗА «АГРАРІЙ» та правильність формування суми сплати податку на додану вартість та податкового кредиту у податкових періодах.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв