Ухвала суду № 39843288, 15.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7073/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС ЛТД» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ЕДС ЛТД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління (ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ) Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2013 року №0003352201, №0003362201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами із його контрагентами здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів для формування валових витрат та податкового кредиту, що є підставою для віднесення витрат до валових, а суми ПДВ, сплаченої при придбанні послуг, - до податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30 вересня 2013 року №№ 0003352201, 0003362201.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі направлень ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 02 вересня 2013 року №279, №280 та відповідно до Наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02 вересня 2013 року №258-п, співробітниками податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕДС ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 17 вересня 2013 року №366/22-01/38155828, яким встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього на загальну суму 20 800 грн.; п.п.198.3,198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 18 679 грн., у т.ч. жовтень 2012 року - 6 360 грн., грудень 2012 року - 12 319 грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0003352201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 20 800 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10 400 грн.; №0003362201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 18 679 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 9 339,50 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових та сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям із ТОВ «ОМФЛ» та ТОВ «Епро Дівайс» у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильними, підлягають скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неправомірно сформовано валові витрати та включено до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами, оскільки не вони підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення податкового органу із запитом від 08 серпня 2013 року №2272/15-51-22-01 слугувало встановлення податковим органом розбіжностей по результатах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України в частині заниження податкових зобов'язань в сумі 1 443,8 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 57 148,11 грн.

У відповідь ТОВ «ЕДС ЛТД» супровідним листом від 28 серпня 2013 року №28/1 направило податковій інспекції довідку з питань правових відносин із контрагентами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання позивача на відсутність відповідного запиту податкового органу є необґрунтованим, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2,138.11 цієї статті, п.п.140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіреному періоді ТОВ «ЕДС ЛТД» мало господарські відносини із ТОВ «ОМФЛ» та ТОВ «Епро Дівайс».

На виконання укладених позивачем із ТОВ «ОМФЛ» (№12061 від 01 травня 2012 року) та ТОВ «Епро Дівайс» (№ б/н від 31 жовтня 2012 року) договорів поставки, контрагенти позивача поставили на користь ТОВ «ЕДС ЛТД» електротовари (лампи, розетки, вимикачі, кабелі тощо) та будівельно-оздоблювальні матеріали в асортименті. Суми витрат на придбання матеріалів включені позивачем на підставі видаткових накладних до валових витрат, а сплачений в складі ціни податок на додану вартість віднесений до податкового кредиту згідно з податковими накладними, внесеним в реєстр податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення вказаних операцій позивачем надано суду копії договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних тощо.

Проаналізувавши документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містяться в матеріалів справи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належним чином, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ОМФЛ» та ТОВ «Епро Дівайс».

Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій ТОВ «ЕДС ЛТД» надано до суду копії сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, декларацій про відповідність Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, які в сукупності з іншими первинними документами, безумовно свідчать про реальність поставок продукції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів, оскільки вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання таких накладних у підтвердження витрат, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність операцій з придбання товару.

Що стосується доводів апелянта щодо неправильності формування податного позивачем кредиту з посиланням на взаємовідносини між позивачем з його контрагентами ТОВ «ОМФЛ» та ТОВ «Епро Дівайс», то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2013 року №0003352201 та №0003362201, оскільки позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових та сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям із ТОВ «ОМФЛ» та ТОВ «Епро Дівайс» у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв