Рішення № 39833751, 17.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/7583/14 Головуючий у 1 інстанції -Смирнова Є.П.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 3 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк »Правекс-Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивач ПАТ»Правекс-Банк» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3, як основного позичальника, та ОСОБА_2, як поручителя, і просив винести рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитними зобов»язаннями, що, станом на час звернення до суду з позовом, складає у загальній сумі 713.734 грн.93 коп.

Позивач послався на те, що між ним та позичальником ОСОБА_3 укладено договір про відкриття кредитної лінії від 18.05.2012 року за №5-042/07Ф, згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 74.000 дол.США на термін до 20.06.2008 року під 15% річних, а, відповідно до договору від 23.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії від 18.05.2012 року за №5-042/07Ф, починаючи з 20.06.2008 року до 18.05.2012 року - під 16% річних. При цьому, позичальник зобов»язувався своєчасно погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати всі зобов»язання згідно з цим договором.

На забезпечення указаного кредитного договору, відповідно до договору поруки за №5-042/07Ф від 22.05.2007 року, відповідач ОСОБА_2 зобов»язався солідарно відповідати з основним позичальником за його кредитними зобов»язаннями перед банком.

Оскільки на час закінчення дії кредитної угоди - 18.05.2012 року боржник не виконав умов кредитного договору, банк звернувся до суду з даним позовом про погашення боргу, який згідно вимог позивача становить у загальній сумі 713.734 грн.93 коп.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 3.03.2014 року позов задоволено /а.с.121-125/.

Судовим рішенням ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ»Правекс-Банк» борг за кредитом у сумі 713.734 грн.93 коп., а також судовий збір у сумі 3.441 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 3.03.2014 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі /а.с.149-157/.

Скаржник послався на те, що поручитель ОСОБА_2 не був повідомлений судом про розгляд справи, а тому він не мав можливості навести суду свої доводи та заперечення.

Крім того, як вважав скаржник, пеня стягнута з боржників за період, що перевищує річний строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України.

Також скаржник послався на те, що в силу ст.559 ЦК України, він, як поручитель, повинен бути звільнений від відповідальності за кредитними зобов»язаннями, оскільки сторонами за кредитною угодою позичальником та банком був змінений кредитний договір в частині підвищення відсоткової ставки, починаючи з 20.06.2008 року з 15% річних до 16% річних.

При цьому, він, як поручитель, не був повідомлений сторонами за кредитною угодою про підвищення відсоткової ставки до 16% річних.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи, 18.05.2012 року за №5-042/07Ф між ПАТ»Правекс-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття кредитної лінії, згідно якого, банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 74.000 дол.США на термін до 20.06.2008 року під 15% річних, а, відповідно до договору від 23.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії від 18.05.2012 року за №5-042/07Ф, починаючи з 20.06.2008 року до 18.05.2012 року - під 16% річних, а позичальник зобов»язувався своєчасно погасити кредит і виконати всі зобов»язання згідно з цим договором /а.с.4-12,13-18/.

Відповідно до п.9.1. кредитної угоди сторонами передбачена сплата позичальником пені на користь банку в разі прострочення погашення кредиту та пені у розмірі подвійної облікової ставки, зазначеної в п.1.2. кредитного договору, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочки.

Встановлено, що п.1.2. кредитної угоди передбачений розмір відсотків - 15% річних.

Таким чином, між ОСОБА_3 та ПАТ»Правекс-Банк» виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до договору поруки за №5-042/07Ф від 22.05.2007 року відповідач ОСОБА_2 зобов»язався солідарно відповідати з основним позичальником за його кредитними зобов»язаннями перед банком /а.с.32-33/.

Додатковою угодою від 26.06.2008 року до договору поруки за №5-042/07Ф від 22.05.2007 року банком та поручителем ОСОБА_2 передбачено, що поручитель солідарно з основним боржником відповідає і в порядку подальших можливих змін до кредитної угоди /а.с.34-35/.

Із зазначеного слідує, що між ПАТ»Правекс-Банк» та ОСОБА_2 виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Оскільки боржник ОСОБА_3 на час закінчення дії кредитної угоди - 18.05.2012 року, не виконав в повному обсязі умови кредитної угоди, кредитор ПАТ «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з обох відповідачів боргу, який згідно вимог позивача складається: непогашений кредит - 71.999 дол.США, що за курсом валют станом на 19.03.2013 року становить 576.503 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 121 дол.США, що за курсом валют становить 967 грн.15 коп.; несплачені відсотки у сумі 14.674 дол.США, що за курсом валют становить 117.289 грн.28 коп.; пеня за прострочку погашення відсотків у сумі 3.500 дол.США, що за курсом валют становить 27.975 грн.05 коп., а всього, у сумі 89.295 дол.США, що за курсом валют становить 713.734 грн.93 коп.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1.припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2. зміна умов зобов»язання; 3. сплата неустойки; 4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а в силу ст.526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Колегія суддів вважає, що вимоги скаржника в апеляційній скарзі в частині зменшення визначеного розміру пені у розмірі 3.500 грн. за прострочку погашення відсотків підлягають задоволенню.

Правильність розрахунку заборгованості, наданий суду позивачем, скаржником в апеляційній скарзі не заперечується, однак скаржник вважає, що пеня за прострочку погашення кредиту та відсотків повинен бути стягнутий за один рік, відповідно до ст.258 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Між тим, незважаючи на те, рішення судом першої інстанції ухвалене заочно, колегія суддів вважає за правомірне застосувати річний строк позовної давності до стягнення пені за прострочку погашення кредиту та відсотків, оскільки скаржник ОСОБА_2 та його представник не були присутніми у суді першої інстанції, а тому не мали можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок позивача по пені за прострочку погашення відсотків у сумі 3.500 грн. здійснений з недотриманням вимог ст.258 ЦК України, згідно якої для стягнення пені встановлений строк позовної давності тривалістю один рік.

Крім того, позивач включив до заборгованості по пені за прострочку відсотків 553 грн., яка, за розрахунком позивача, мала місце ще до лютого 2012 року /а.с.36/.

Отже, виходячи із розрахунку наданого суду позивачем, з урахуванням річного строку позовної давності, розмір пені за прострочку погашення відсотків становить не 3.500 грн., а 2.124 грн.80 коп., за вирахуванням заборгованості, прочинаючи з січня по березень 2012 року /а.с.36/.

Крім того, колегія суддів вважає, що задоволенню також підлягає апеляційна скарга в частині звільнення відповідача ОСОБА_2 від відповідальності за цим позовом з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Встановлено, що відповідно до договору від 23.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії від 18.05.2012 року за №5-042/07Ф сторонами за кредитним договором ПАТ»Правекс-Банк» та ОСОБА_3, починаючи з 2006.2008 року змінена відсоткова ставка по кредиту в сторону підвищення з 15% річних до 16% річних. При цьому, як встановлено, згоди на таке підвищення відсотків ОСОБА_2, як поручитель, не давав.

Посилання банку на додаткову угоду від 26.06.2008 року до договору поруки за №5-042/07Ф від 22.05.2007 року, укладену між банком та поручителем ОСОБА_2, згідно якої, останній зобов»язувався солідарно відповідати і в разі можливих змін до кредитної угоди, колегія суддів до уваги не бере, оскільки сторонами цієї додаткової угоди не визначалось які саме можуть бути можливі зміни, а також сторонами цієї додаткової угоди від 26.06.2008 року не передбачено, що зміни до кредитної угоди, зокрема, в частині підвищення відсоткової ставки, проводяться без узгодження з поручителем і докази такого узгодження відсутні /а.с.34-35/.

Указаний висновок суду узгоджується з роз»ясненнями викладеними у п.22 постанови №5 від 31.03.2012 року Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, згідно яких «Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України припинення договору поруки пов»язується зі зміною забезпеченого зобов»язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов»язання поручителя визначається як за умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов»язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов»язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов»язання.

Таким чином, у зобов»язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення процентної ставки ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов»язань перед банком.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ»Правекс-Банк» до ОСОБА_2, а в частині позовних вимог до ОСОБА_3 позов задовольнити частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ПАТ»Правекс-Банк» на користь ОСОБА_2 судового збору у сумі 1.827 грн., сплачених при зверненні до суду з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, задовольнити частково.

Скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 3 березня 2014 року та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк »Правекс-Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк »Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк »Правекс-Банк» до ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк »Правекс-Банк» (р/р29095799980401 в ПАТ КБ «Правекс Банк», МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 18.05.2012року за №5-042/07Ф, що складає: заборгованість по тілу кредиту - 567.503 грн.; пеню, за несвоєчасне погашення кредиту - 967 грн.15 коп.; несплачені відсотки - 117.289 грн.28 коп.; пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 2.124 грн.80 коп., а всього, у сумі 687.884 (шістсот вісімдесят сім тис.вісімсот вісімдесят чотири) грн.23 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк »Правекс-Банк» (р/р29095799980401 в ПАТ КБ «Правекс Банк», МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1.827(одна тис.вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді