Постанова № 39831916, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 року

справа № 804/7262/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

27 травня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282200, прийняте Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС 15 травня 2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ним було виконано усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та мав всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача - ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Транс-Атланіка Сервіс". Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами, порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС №0000282200 від 15 травня 2013 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС №0000282200 від 15 травня 2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 квітня 2013 року Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Енегобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ "ВК Віконні системи" в січні 2012 року, ТОВ "Галактика М" в січні, квітні, червні 2012 року, ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" в липні 2012 року, за результатами якої складено акт №255/22/31651098 від 25.04.2013 р..

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "Енергобуд":

- ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених у періоді січень, лютий, квітень, липень, серпень 2012 року по ланцюгу постачання з ТОВ "ВК Віконні системи", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Галактика М";

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 169511,00 грн., в тому числі по податкових періодах: за січень 2012 р. в сумі 12420,00 грн., за лютий 2012 р. в сумі 45960,00 грн., за квітень 2012 р. в сумі 1708,00 грн., за липень 2012 р. в сумі 78106,00 грн., за серпень 2012 р. в сумі 31317,00 грн.;

На підставі акту перевірки №255/22/31651098 від 25 квітня 2013 року Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 15 травня 2013 року, яким ТОВ "Енергобуд" збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 254267,00 грн., з яких сума грошового зобов’язання за основним платежем 169511,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 84756,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримано вимог п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України щодо заборони винесення та надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, з акту перевірки №255/22/31651098 від 25.04.2013 р. вбачається, що Головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс".

Однак, варто зазначити, що дане кримінальне провадження було порушено стосовно службових осіб контрагентів позивача, а не відносно керівника чи посадових осіб ТОВ «Енергобуд».

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України визначається, що у разі якщо грошове зобов’язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за обставинами, визначеними пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне провадження стосовно посадової особи платників податків, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення, що набрало законної сили.

Приймаючи до уваги те, що в даному випадку позапланова виїзна перевірка була призначена згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем та нараховане на законних підставах, а рішення винесене судом першої інстанції з вказаних підстав є невірним трактуванням судом норм матеріального права.

Разом з тим, проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ здійснені відповідачем в акті перевірки відповідно до актів перевірок від 21 грудня 2012 року за №7212/224/33972398 ТОВ «ВК Віконні системи», від 21 грудня 2012 року за №7204/224/32694389 ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», від 21 грудня 2012 року за №7201/224/31890900 ТОВ «Галактика М».

За даними матеріалів перевірок інших ДПІ у ТОВ «ВК Віконні системи», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Галактика М» встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки у вказаних підприємств відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням вказаних актів перевірок, відповідач робить висновок в акті перевірки №255/22/31651098 від 25.04.2013 р. про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Галактика М» та висновок про заниження позивачем податку на додану вартість по господарських операціях з вказаними контрагентами.

Проте, такі висновки податкового органу є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Варто відзначити, що акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно до ст.228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавством, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачена можливість позбавлення платника податків права на формування показників податку на додану вартість в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами (згідно зі ст. 61 Конституції України).

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі “Булвес” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 15 травня 2013 року прийняте Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС не відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000282200 від 15 травня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко