Ухвала суду № 39831915, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 рокусправа № 804/12168/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Дніпромаш" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Дніпромаш" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 року №0003681501 та №0003691501.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 12 серпня 2013 року по 16 серпня 2013 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "НВО "Дніпромаш", за результатами якої було складено акт №2301/04-61-22-3/37151010 від 16.08.2013р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Дніпромаш"" з питання дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаємовідносинам з ПП "АТМ" за період з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року, ТОВ "Градієнт Тек" за листопад 2012 року, ПП "Сворог" за листопад 2012 року, ТОВ "Транс Бізнес Лайн" за серпень 2012 року, ТОВ "Поліметал-торг" за червень 2012 року."

В акті перевірки зафіксовані наступні порушення ТОВ "НВО "Дніпромаш", а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 91734 грн., в т.ч. за червень 2012 року - 15010 грн., липень 2012 року - 7801 грн., серпень 2012 року - 24440 грн., вересень 2012 року - 9609 грн., жовтень 2012 року - 7454 грн., листопад 2012 року - 27420 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 211906 грн., а саме: 2 квартал 2012 р. - 34674 грн., 3 квартал 2012 р. - 96673 грн., 4 квартал 2012 р. - 80559 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0003681501 від 23.08.2013 року, відповідно до якого ТОВ "НВО "Дніпромаш" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 264882 грн. 50 коп. (211906 грн. - за основним платежем, 52976,5 грн. - штрафні санкції);

- №0003691501 від 23.08.2013 року, відповідно до якого ТОВ "НВО "Дніпромаш" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114667 грн. 50 коп. (91734 грн. - за основним платежем, 22933,5 грн. - штрафні санкції).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Надаючи аналіз даним обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Дніпромаш" є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 року (далі - Закон України №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначається, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП "АТМ", ТОВ "Градієнт Тек", ПП "Сворог" та ТОВ "Транс Бізнес Лайн" та ТОВ "Поліметал-торг".

Правовідносини позивача з ПП "АТМ" підтверджуються наступними первинними документами: договір №606/1 від 06.06.2012 року; видаткова накладна №1421 від 06.06.2012 року; податкова накладна №515 від 06.06.2012 року; видаткова накладна №1857 від 02.07.2012 року; податкова накладна №434 від 02.07.2012 року; видаткова накладна №2576 від 07.08.2012 року; податкова накладна №468 від 07.08.2012 року; видаткова накладна №2577 від 09.08.2012 року; податкова накладна №469 від 09.08.2012 року; видаткова накладна №3532 від 12.09.2012 року; податкова накладна №459 від 12.09.2012 року; видаткова накладна №4475 від 03.10.2012 року; податкова накладна №545 від 03.10.2012 року.

Правовідносини позивача з ТОВ "Градієнт ТЕК" підтверджуються наступними первинними документами: договір №1123/1 від 23.11.2012 р.; видаткова накладна №333 від 23.11.2012 року; податкова накладна №5278 від 23.11.2012 року.

З ПП "Сворог" правовідносини позивача підтверджуються наступними первинними документами: договір №704/1 від 16.05.2012 року; видаткова накладна №157 від 01.11.2012 року; податкова накладна №139 від 01.11.2012 року; видаткова накладна №158 від 06.11.2012 року; податкова накладна №140 від 06.11.2012 року.

Правовідносини позивача з ТОВ "Транс Бізнес Лайн" підтверджуються наступними первинними документами: договір №821/1 від 21.08.2012 року; видаткова накладна №663 від 21.08.2012 року; податкова накладна №162 від 21.08.2012 року.

Правовідносини позивача з ТОВ "Поліметал-торг" підтверджуються договором №613/1 від 13.06.2012 року, видатковою накладною №81 від 13.06.2012 року, податковою накладною №64 від 13.06.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що вказані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням (припинення його юридичної особи) враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагенти позивача не були зареєстровані платниками ПДВ та не мали права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платників податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та відображення сум у складі витрат.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, всі висновки відповідача про нереальність угод ТОВ "НВО "Дніпромаш" з його контрагентами ПП "АТМ" за період з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року, ТОВ "Градієнт Тек" за листопад 2012 року, ПП "Сворог" за листопад 2012 року, ТОВ "Транс Бізнес Лайн" за серпень 2012 року, ТОВ "Поліметал-торг" ґрунтуються на висновках інших актів перевірок: акту №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "АТМ", акту від 18.02.2013 року №257/224/36095668 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Градієнт Тек" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, акту від 14.02.2013 року №197/224/33248577 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Сворог" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська; акту від 22.01.2013 року №86/224/38113458 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Транс Бізнес Лайн" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, акту від 22.01.2013 року №89/224/38113463 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Поліметал-Торг" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.ч. 2,3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом. Таким чином, лише закон, а не акт, які б факти в цьому акті не були відображені встановлює підстави недійсності правочинів. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивні" відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними вище контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 23.08.2013 року №0003681501 та №0003691501 прийняті Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко