Ухвала суду № 39831892, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 804/13264/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми "Р" № 0002072202 від 06.06.2013р., винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в сумі 155 919 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 77 959,50 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 26.04.2013р. № 741/22-2, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС фахівцем ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України) та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 24.04.2013 року № 788, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період травень 2012 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої складено акт перевірки від 23.05.2013 року за № 2760/22-2/33185376.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що експортований товар було придбано ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" у ТОВ "Трансмаг" за ціною 935510,88 грн., в тому числі ПДВ - 155918,48 грн., а реалізовано на експорт Обществу с ограниченной ответственностью "Торговый дом "Источник тока Курский" (Россия, г. Курск) за ціною 764366,52 грн. Різниця склала 171143,48 грн. З урахуванням викладеного, операція з реалізації товару ТОВ "Промислові Енергетичні Системи", попередньо отриманого у ТОВ "Трансмаг", не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання в сумі 935510,88 грн., в тому числі ПДВ 155918,48 грн. та подальшу реалізацію цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 764366,52 грн. Фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ "Промислові енергетичні системи" є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 155919 грн., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Отже, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 155919 грн., у тому числі за липень 2012 року в сумі 74511 грн. та за серпень 2012 року в сумі 81408 грн.

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002072202 від 06.06.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 233878 грн. 50 коп. (155919 грн. 00 коп. - основний платіж, 77959 грн. 50 коп. - штрафна санкція).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (...).

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначається, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України передбачено, що стаття 39 цього Кодексу (Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни) набирає чинності з 1 січня 2013 року.

В пункті 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" здійснює оптову та роздрібну торгівлю акумуляторними батареями, оптову торгівлю свинцем та свинцевими сплавами, виробництво свинцевої стрічки згідно договору переробки продукції на давальницьких умовах.

У період травень 2012 року підприємством було здійснено експорт акумуляторних батарей на загальну суму 764 366,52 грн. або 3 002 578,92 російських рублів, (Контракт від 25.07.2011 року № 25ПЭС-11/АКБ).

Зазначений товар позивачем було придбано у ТОВ "Трансмаг" (код ЄДРПОУ 30325166, м. Дніпропетровськ), згідно договору купівлі - продажу від 07.05.2012 року № 08 Т-12/АКБ та відповідно виписаних (оформлених) видаткових та податкових накладних.

Транспортування товару здійснювалося залізнодорожним транспортом із залученням перевізників: Договір від 01.06.2006 року № 25Т-06, укладений з ТОВ "Трансмаг" (код 30325166, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 5) на транспортне обслуговування. Згідно договору ТОВ "Трансмаг" - перевізник, ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" - замовник.

Податковий кредит був сформований позивачем у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ТОВ "Промислові Енергетичні Системи", за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

При визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" виходило з договірних цін, які встановлені стороною контракту та додатковою згодою та відповідають рівню звичайних цін. Протилежного податковим органом не доведено.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що правильність та правомірність відображення в податковому обліку операцій з придбання та продажу експортної продукції за період травень 2012 року сформовано на підставі належним чином наступних оформлених первинних документів.

Також, матеріалами справи встановлено, що ООО "Торговый дом "Источник тока Курский", покупець за Контрактом № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року, листом № 31/1 від 07.05.2012 року звернулось до ТОВ "Промислові Енергетичні Системи" з пропозицією поставки до 22.05.2012 року акумуляторних батарей:

- 6СТ-60 АЗ (1) DOMINATOR за ціною не вище 1090 руб./шт обсягом 168 шт.,

- 6СТ-77 АЗ (1) UNO за ціною не вище 1165 руб./шт обсягом 128 шт.,

- 6СТ-190 АЗ (4) UNO за ціною не вище 2910 руб./шт обсягом 588 шт.,

- 6СТ-192 А (3) FORSE за ціною не вище 3790 руб./шт обсягом 252 шт., під умовою відмови від подальших замовлень у разі непогодження пропозиції.

16.05.2012 року специфікацією № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року ТОВ "ПЕС" та ООО "Торговый дом "Источник тока Курский" погодили поставку акумуляторних батарей, причому за вищими цінами, ніж у вищенаведеній пропозиції. Загальна вартість замовлення склала 3002578, 92 російських рубля.

На момент підписання специфікації № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року та купівлі ТОВ "ПЕС" акумуляторних батарей для їх продажу на експорт ООО "Торговый дом "Источник тока Курский", тобто станом на 16.05.2012 року, курс НБУ російського рубля до гривні складав 2,6344 грн./1 руб. (данні про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 03.05.2012 року по 31.05.2012 року з сайту НБУ).

Витрати ТОВ "ПЕС" на купівлю акумуляторних батарей у ТОВ "Трансмаш" без ПДВ склали 779592 грн. 40 коп., (2959278 руб. 77 коп.), що підтверджується: видатковими накладними № ТР-0000145, № ТР-0000146 від 16.05.2012р.; податковими накладними № 10, № 11 від 16.05.2012р. Різниця між ціною придбання та ціною реалізації товару при незмінному курсі російського рубля до гривні станом на 16.05.2012 року складала 43300 руб. 15 коп., або 11406 грн. 99 коп.

Проте, починаючи з наступного дня після підписання специфікації №3 до Контракту №25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року та купівлі ТОВ "ПЕС" акумуляторних батарей для їх продажу, курс НБУ російського рубля до гривні почав знижуватися і на момент відвантаження товару - 21.05.2012 року склав 2,5457 грн./1 руб. У зв'язку з чим на момент відвантаження вартість товару до ООО "Торговый дом "Источник тока Курский" різниця склала 764366 грн. 52 коп., що ТОВ "ПЕС" не могло об'єктивно передбачити.

Таким чином, ТОВ "ПЕС" при погодженні з нерезидентом ООО "Торговый дом "Источник тока Курский" умов купівлі-продажу акумуляторних батарей виходило із необхідності збереження відносин з покупцем, відтак, й ринку збуту, та мало на меті отримання доходу від своєї діяльності. Неотримання ж належного доходу від конкретної операції з поставки акумуляторних батарей за специфікацією № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року було зумовлено об'єктивною, незалежною від ТОВ "ПЕС" причиною - зміною курсу відношення рубля до гривні. Крім того, одна господарська операція не визначає діяльність будь-якого підприємства, як негосподарську, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за Контрактом ПЭС-11/АКБ від 25.07.2011 року на адресу ООО "Торговый дом "Источник тока Курский" після 21.05.2012 року було здійснено наступні поставки батарей:

- специфікація №4 від 13.06.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 14.06.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 707984,78; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 17.06.2013р./0,25133; вартість продажу, грн./рос. руб. - 773904,53/3079246,60; дохід, грн. - 65919,75;

- специфікація №5 від 17.06.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 17.06.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 713162,12; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 19.06.2013р./0,2507; вартість продажу, грн./рос. руб. - 799146,71/3187661,40; дохід, грн. - 85984,59;

- специфікація №6 від 17.06.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 17.06.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 741450,60; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 19.06.2013р./0,2507; вартість продажу, грн./рос. руб. - 806867,50/3218458,32; дохід, грн. - 65416,90;

- специфікація №7 від 22.07.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 23.07.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 813660,16; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 30.07.2013р./0,24328; вартість продажу, грн./рос. руб. - 906803,19/3727405,44; дохід, грн. - 93143,03.

Загальний дохід згідно вказаних специфікацій склав 310464,28 грн.

Реальність здійснення господарських операцій з поставки акумуляторних батерей після 21.05.2012 року підтверджується: видатковою накладною №ТР-0000145 від 16.05.2012 року; податковою накладною № 10 від 16.05.2012 року; видатковою накладною №ТР-0000146 від 16.05.2012 року; податковою накладною № 11 від 16.05.2012 року; ВМД від 21.05.2012 року; рахунком до специфікації № 3 з відміткою митниці; данними про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 03.05.2012 року по 31.05.2012 року з сайту НБУ; специфікацією №4 від 13.06.2013 року; рахунком до специфікації №4 від 13.06.2013 року з відміткою митниці, видатковою накладною №ВДО-001885 від 14.06.2013 року; податковою накладною № 79 від 14.06.2013 року; специфікацією №5 від 17.06.2013 року; рахунком до специфікації №5 від 17.06.2013 року з відміткою митниці; видатковою накладною № ВДО-001900 від 17.06.2013 року; податковою накладною № 99 від 17.06.2013 року; специфікацією № 6 від 17.06.2013 року; рахунком до специфікації № 6 від 17.06.2013 року з відміткою митниці; видатковою накладною № ВДО-001901 від 17.06.2013 року; податковою накладною № 101 від 17.06.2013 року; данними про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 17.06.2013 року по 21.06.2013 року з сайту НБУ; специфікацією № 7 від 22.07.2013 року; рахунком до специфікації № 7 від 22.07.2013 року з відміткою митниці; видатковаою накладною № ВДО-002265 від 23.07.2013 року; податковою накладною № 261 від 23.07.2013 року; данними про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 19.07.2013 року по 31.07.2013 року з сайту НБУ.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ "ПЕС" зберегло відносини з покупцем за Контрактом № 25 ПЭС - 11/АКБ від 25.07.2011 року, ООО "Торговый дом "Источник тока Курский" та мало на меті отримання доходу від діяльності з цим контрагентом, та керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у травні 2012 року.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем акумуляторних батарей за ціною, нижчою від їх придбання, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з закупівлею товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. А відтак, продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Також, є вірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності висновку ДПІ щодо того, що різниця реалізованого на експорт товару склала 171143,48 грн. Такі доводи податкового органу є помилковими та не відповідають реальним обставинам формування податкового кредиту, виходячи з наступного.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів робить висновок про те, що підприємство позивача зберегло відносини з покупцем за Контрактом №25 ПЭС - 11/АКБ від 25.07.2011 року, ООО "Торговый дом "Источник тока Курский" та мало на меті отримання доходу від діяльності з цим контрагентом в подальшому, сплачувало ПДВ за придбання товарів (послуг), а суми ПДВ сплачені в зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної продукції та подальшою реалізацією цієї ж продукції.

У відповідності до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Згідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п.10 ПБУ-16 (Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПКУ, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України складає 0%.

З урахуванням вказаного, для визначення дохідності/збитковості експортної операції, враховується ціна купівлі та продажу товару без урахування ПДВ, а саме 779592,40 грн. - 764366,52 грн. Тому різниця між вартістю придбаного та реалізованого на експорт товару склала 15225,88 грн.

Проте, неотримання доходу від операції з поставки акумуляторних батарей за специфікацією № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року, зумовлено об'єктивною, незалежною від ТОВ "ПЕС" причиною - зміною курсу відношення рубля до гривні, що підпадає під поняття звичайного комерційного ризику.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0002072202 від 06.06.2013р. прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС не відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко