Ухвала суду № 39829862, 30.04.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого : Винту Ю. М.

Суддів : Заводян К.І., Лисака І.Н.

При секретарі : Ковальчук Н.О.

За участю : представника позивача - Мойса Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють також в інтересах малолітньої ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням в гуртожитку та виселення із службового жилого приміщення за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють також в інтересах малолітньої ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням в гуртожитку та виселення із службового жилого приміщення, посилаючись на наступне.

ОСОБА_2 перебував на службі у складі військової частини № А0264 на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. У зв'язку з перебуванням на військовій службі рішенням начальника КЕВ м.Чернівці відповідачу було надано службове житло в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Разом з ним у гуртожитку зареєстровані та проживають ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Підставою для вселення в приміщення став ордер №122 від 19.09.2012 року. Також вказував на те, що рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №921/24 від 28.11.2003 року будівлі АДРЕСА_1 м. Чернівці було надано статус гуртожитку. В подальшому, наказом командувача СВ ЗС України №581 від 26.11.2012 року старшого лейтенанта ОСОБА_2 було направлено для подальшого проходження служби до м.Яворів у зв'язку з чим вважає, що відповідачі втратили право користування займаним службовим приміщенням.

Просив на підставі ст.ст. 124, 132 ЖК України визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 та виселити їх із займаного приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку.

______________

№22ц-794/691/14 р. Головуючий у 1 інстанції: Стоцька Л.А.

Категорія : 44 Доповідач: Винту Ю.М.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05 березня 2014 року в задоволенні позову квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції, дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції у повному об'ємі з'ясовані обставини справи, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального й процесуального права та зроблено висновки, які відповідають зібраним по справі доказам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його безпідставності.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Вимоги про визнання ОСОБА_2 та членів його сім'ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою м. Чернівці, АДРЕСА_1, та їх виселити позивач заявив з тих підстав, що співне житло надавалося ОСОБА_2 як службове, а оскільки відповідач звільнений із військової служби, то він та члени його сім'ї підлягають виселенню із службового житлового приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28 листопада 2003 року АДРЕСА_2 в м. Чернівці надано статус гуртожитку.

З копії наказу начальника КЕВ м. Чернівці від 2 березня 2009 року №19 вбачається, що вказаний гуртожиток передано на баланс КЕВ м. Чернівці.

Отже, кімнати, в яких мешкає ОСОБА_2 із сім'єю, є гуртожитком, а не службовим житловим приміщенням.

Наказом командувача СВ ЗСУ України № 581 від 26.11.2012 року старшого лейтенанта ОСОБА_2 було направлено для подальшого проходження служби до м.Яворів.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Оскільки жиле приміщення є гуртожитком, а не службовим житловим приміщенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 із сім'єю не може бути виселений з нього з підстав ст. ст. 124, 125 ЖК України.

Вказані норми права на приміщення в гуртожитках не поширюються.

У зв'язку з цим доводи апелянта про правомірність його вимог про виселення відповідачів на підставі ст. 124 ЖК України є безпідставними.

Правовідносини сторін регулюються Житловим кодексом України (глава 4), іншими законодавчими та нормативними актами щодо гуртожитків. Зокрема, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів України від 3 червня 1986 р. № 208, Положенням про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 30 вересня 1981 р. № 496, Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція).

Відповідно до правил ст. ст. 71,72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних причин понад 6 місяців.

Проте із зазначених підстав позов не заявлявся.

Апелянт посилається на неправильність застосування судом першої інстанції норм Інструкції щодо умов та строків звільнення приміщень у гуртожитках.

Дійсно, суд першої інстанції процитував декілька норм Інструкції, однак це не вплинуло на правильність по суті вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно з'ясованих обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що

докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, позивач не надав обґрунтованих доказів на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для виселення відповідачів з гуртожитку.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :