Ухвала суду № 39824989, 16.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1031/14-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/3698/14 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.Категорія 1 16.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М.,Мережко М.В.,

при секретарі: Франюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ворзельської селищної ради про визнання рішення ради незаконним та визнання недійсним державного акту,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду із позовом, відповідно до якого зазначила,що їй належить на праві власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29.07.2003 року, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою.

Після придбання у власність 1/2 частини будинку була укладена мирова угода від 18.07.2006 року між співвласниками будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо порядку користування земельною ділянкою. Письмова угода від 18.07.2006 року укладалась у Ворзельській селищній раді в присутності землевпорядника Зборовської М.Я., яка визначила площі ділянок, якою буде користуватись кожна із сторін.

За згодою співвласників будинку порядок користування земельною ділянкою був встановлений таким чином, що з тилу ділянки був під'їзд як до її земельної ділянки, так і до ділянки іншого співвласника, а з АДРЕСА_1 є лише спільний прохід до частини будинку співвласника та до її частини будинку.

Рішенням Ірпінського міського суду від 30.05.2007 року, залишено без задоволення позов ОСОБА_8 про визнання мирової угоди недійсною та про визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.09.2007 року рішення Ірпінського міського суду Київської області було залишено в силі.

В 2010 році на підставі рішення Ворзельської селищної ради від 28.05.2009 року № 1343-40-5 вона-позивачка приватизувала земельну ділянку біля своєї частини будинку площею 660 кв.м., з яких 500 кв.м. їй передано у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а 160 кв.м. - для ведення особистого селянського господарства.

На період приватизації земельної ділянки належна їй ділянка площею 160 кв.м. в межах від В до Г довжиною 10,56 м. межувала із землями запасу селищної ради.

Рішенням Ворзельської селищної ради №1896-59-V від 28.09.2010 р. було затверджено гр. ОСОБА_9 проект відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Передано гр. ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2, за рахунок земель запасу селищної ради. Передано безкоштовно в приватну власність гр. ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,100 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Незважаючи на те, що вищевказаним рішенням було затверджено проект відведення та передачу у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_2, ОСОБА_9 приватизувала, на підставі даного рішення, земельну ділянку площею 0,100 га за адресою АДРЕСА_3 таким чином, що дана земельна ділянка в притул межує з її-позивачки земельною ділянкою, та позбавляє мене під'їзду та виїзду з її земельної ділянки таким чином, що іншого під'їзду до земельної ділянки та до її домоволодіння не існує і його неможливо утворити.

ОСОБА_9 приватизувала вищевказану земельну ділянку державний акт серії ЯЛ №361705 та отримала кадастровий номер земельної ділянки 3210945601:01:004:0017, позбавивши мене під'їзду до мого домоволодіння.

11.04.2012року ОСОБА_9 відчужила земельну ділянку по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_11, яка 11.07.2012 року за договором купівлі продажу відчужила спірну земельну ділянку гр. ОСОБА_3.

Після її звернень до Ворзельської селищної ради рішенням ради від 28.10.2010 року № 1944-60-5 був утворений проїзд загального користування шириною 3.0м довжиною 45.0м для ОСОБА_12 в АДРЕСА_4 та для ОСОБА_2 АДРЕСА_1, згідно з додатком № 1.

Але, цим рішенням лише частково вирішена проблема, тому що утворений проїзд не прилягає до її ділянки, а прилягає лише до земельної ділянки сусіда.

З меж її ділянки по державному акту, із зведеного плану земельних ділянок та з додатку до рішення Ворзельської селищної ради про утворення проїзду вбачається, що вона так і залишилась без проїзду до своєї земельної ділянки та до будинковолодіння.

На її скарги щодо не вирішення питання про надання можливості під'їзду до ділянки та частини будинку вона отримала відповідь з Ворзельської селищної ради від 09.02.2011 року, що дане питання вона повинна вирішувати із співвласниками мого жилого будинку, а у випадку незгоди - в судовому порядку.

Із співвласниками будинку, вона не може вирішити питання проїзду, тому що земельна ділянка по АДРЕСА_1 була розділена таким чином, що співвласник зліва також не має виїзду на АДРЕСА_1, а має лише виїзд на АДРЕСА_2, а співвласник справа свою ділянку вигородив та приватизував, побудувавши господарські будівлі таким чином, що вона не зможе мати проїзд через його ділянку.

Крім того, під час приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_9 не підписувала у неї акт погодження меж земельної ділянки, тому залишається незрозумілим, яким чином ОСОБА_9 отримала вказану земельну ділянку у власність.

Відповідно до ДБН 360-92** ширина проїздів з однією смугою приймається 3,5 м, з двома 5,5 м. На одно смугових проїздах передбачаються роз'їзди (п.3.11). Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150 м. Проїжджа частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об'їздами радіусом по осі не менше 10 м. або майданчиками для розвороту розмірами 12x12 м. кожна. До житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 м. на відстані не ближче 5 м. від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

Передаючи земельну ділянку по АДРЕСА_3 під забудову та при винесенні меж вказаної земельної ділянки в натуру на місцевості не було не тільки дотримано вищевказаних норм, а й взагалі позбавлено її-позивачки будь якого під'їзду до її будинку.

Позивачка просить визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної радт від 28.09.2010р № 1896-59-У.Визнати недійсним Державний акт серіїЯЛ № 361705 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га по АДРЕСА_3,кадастровий номер 3210945601:01:004:0017.

Представник позивачки - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - позов не визнала, просила у позові відмовити посилаючись на ті обставини, що позовні вимоги позивачки не обґрунтовані, не зазначено які норми закону були порушені відповідачем Ворзельською селищною радою. Крім того, є рішення Ворзельської селищної ради, яким позивачці надано дозвіл на обладнання проїзду до її земельної ділянки. Також, позивачка зверталась до суду із позовом про встановлення їй земельного сервітуту, однак відмовилась оплачувати даний земельний сервітут. Представник звернула увагу, що позивачка пропустила строк позовної давності.

Представник відповідача Ворзельської селищної ради у судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області 07 квітня 2014 року ОСОБА_2 у позові відмовлено.

Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційної скарги, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції обґрунтовував відмову у задоволенні позовних вимог позивача наступними обставинами по справі.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст. 11 ч 1 ЦПК України, Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні було встановлено, що позивачці по справі, належить на праві власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29.07.2003 року, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою.(а.с.10-13)

18.07.2006 року була укладена мирова угода між співвласниками будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Ірпінського міського суду від 30.05.2007 року залишено без задоволення позов ОСОБА_8 про визнання мирової угоди недійсною та про визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.09.2007 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області було залишено в силі (а.с.16-20).

В 2010 році, на підставі рішення Ворзельської селищної ради від 28.05.2009 року № 1343-40-5 позивачка приватизувала земельну ділянку біля своєї частини будинку площею 660 кв.м., з яких 500 кв.м. їй передано у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а 160 кв.м. - для ведення особистого селянського господарства (а.с.21-24).

Рішенням Ворзельської селищної ради №1896-59-V від 28.09.2010 р. було затверджено гр. ОСОБА_9 проект відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Передано гр. ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2, за рахунок земель запасу селищної ради. Передано безкоштовно в приватну власність гр. ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,100 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.33).

ОСОБА_9 приватизувала вищевказану земельну ділянку та отримала державний акт серії ЯЛ №361705 та отримала кадастровий номер земельної ділянки 3210945601:01:004:0017 (а.с.34-35) .

11.04.2012року ОСОБА_9 відчужила земельну ділянку по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_11 (а.с.36-38), яка 11.07.2012 року за договором купівлі продажу відчужила спірну земельну ділянку гр. ОСОБА_3 (а.с. 39).

Також, у судовому засіданні було встановлено, що рішенням Ворзельської селищної ради від 28.10.2010 року № 1944-60-5 був утворений проїзд загального користування шириною 3.0м довжиною 45.0м для ОСОБА_12 в АДРЕСА_4 та для ОСОБА_2 АДРЕСА_1, згідно з додатком № 1.(а.с.41-42)

Апелянт-позивачка просить визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради від 28.09.2010р № 1896-59-У.Визнати недійсним Державний акт серіїЯЛ № 361705 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га по АДРЕСА_3, кадастровий номер 3210945601:01:004:0017.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ставлячи питання про визнання незаконним та скасування рішення Ворзельської селищної ради від 28.09.2010р № 1896-59-У та визнання недійсним Державного акту на право власності на землю, який був виданий на ім'я ОСОБА_9 апелянт не зазначила, яким чином порушуються її права даним рішенням та державним актом і які норми чинного законодавства були порушені при прийняття вказаного рішення ради та при видачі вказаного державного акту.

Посилання апелянта на ті обставини, що при передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_9 із нею не були узгоджені межі, як із суміжним землекористувачем, колегія суддів вважає надуманим та безпідставним, оскільки з даного приводу ні суду першої інстанції, а ні колегії суддів, не було надано жодного доказу.

Також, колегії суддів не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, що апелянт мала під'їзд до своєї земельної ділянки та частини будинку з тилу ділянки, а саме з АДРЕСА_2 і даний під'їзд був обладнаний відповідно до чинного законодавства, а саме з дозволу Ворзельської селищної ради.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт є власником 1/2 частини буд. АДРЕСА_1, згідно рішення Ворзельської селищної ради №1896-59-V від 28.09.2010 р. ОСОБА_9 було передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 і доказів тих обставин, що ОСОБА_9 земельна ділянка була передана у власність за рахунок земельної ділянки ,яка перебувала у користуванні апелянта, суду першої інстанції надано не було.

Також, зазначених доказів, апелянт не надала й до колегії суддів.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що апелянт зверталась із заявами до Ворзельської селищної ради і рішенням Ворзельської селищної ради від 28.10.2010 року № 1944-60-5 був утворений проїзд загального користування шириною 3.0м довжиною 45.0м для ОСОБА_12 в АДРЕСА_4 та для ОСОБА_2 АДРЕСА_1, згідно з додатком № 1.(а.с.41-42).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність даного позову, з такою правовою позицією погоджується колегія суддів.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення, апелянт не надала.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. 293,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: