Постанова № 39817548, 04.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 липня 2014 року 13 год. 49 хв. № 826/6159/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 04 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 травня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 листопада 2011 року № 0032671510 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами камеральної перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 12 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02 червня 2014 року відмовлено у задоволенні письмового клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 червня 2014 року. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої 27 жовтня 2011 року складено акт № 3611/15-127/34453885 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (далі - акт перевірки), відповідно до якого, позивачем за ІІ квартал 2011 року неправомірно збільшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72323403,00 грн.

На підставі акту перевірки, 16 листопада 2011 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72323403,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року від 09 серпня 2011 року № 9006291098 (далі - декларація) неправомірно визначено рядок 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72323403,00 грн., чим порушено ст. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Відповідно до п. 46.3 ст. 46 ПК України, якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Отже, враховуючи, що податкова звітність з податку на прибуток складається наростаючим підсумком, відповідач, за переконанням суду, прийшов до правильного висновку про завищення позивачем від'ємного значення за ІІ квартал 2011 року у розмірі 72323403,00 грн.

Згідно з п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Тобто, при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками І кварталу 2011 року.

Аналогічну позицію викладено у листі Державної податкової служби України від 12 вересня 2011 року № 10-2018/3582, у якому, зокрема, зазначено, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року із 2010 року.

Зазначене також підтверджується абзацом 2 п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, яким передбачено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року без урахування будь-яких інших звітних періодів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, у зв'язку із набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом ІІІ ПК України та відсутністю у ньому посилання на врахування у ІІ-IV кварталах 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за переконанням суду, до складу від'ємного значення ІІ-IV кварталів 2011 року не включається.

Викладене також підтверджується листом Державної податкової служби України від 25 січня 2012 року № 2517/7/15-1217.

Крім того, як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12, при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад, щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо. У разі встановлення обставин, що свідчать про відсутність реального характеру операцій платників податків, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги тільки ті первинні документи, які, за переконанням суду, складено у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи поряд з цим, що у ході судового розгляду справи представниками позивача не надано суду належних та достатніх доказів (первинних документів), які б підтверджували фактичне здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій, хоча про необхідність їх надання судом наголошувалося у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з її сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

При цьому, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (ідентифікаційний код 34453885) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 липня 2014 року