Постанова № 39817546, 25.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 червня 2014 року 14 год. 00 хв. № 826/6161/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 травня 2014 року надійшов позов Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29 квітня 2014 року № 59826552201 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 12 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 30 травня 2014 року. Пояснив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідачем прийнято правомірно, а саме у зв’язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 16 червня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 16 червня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 18 лютого по 03 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 10 квітня 2014 року складено акт № 321/26-55-22-01/33599475 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податок на прибуток у загальному розмірі 514492,00 грн., у тому числі за: ІІ-IV квартали 2011 року - 158622,00 грн.; І квартал 2012 року - 86213,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 74226,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 35158,00 грн.; IV квартал 2012 року - 160273,00 грн., чим порушено п. 137.17 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. 152.2 ст. 152 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 29 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 514492,00 грн. за основним платежем та у розмірі 88968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 31 січня 2014 року № 363, копію якого разом із повідомленням від 04 лютого 2014 року № 149/22-01 про проведення перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення 04 лютого 2014 року та отримано ним 06 лютого 2014 року.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Згідно з відомістю операцій по рахунку 7450 "Доход від безоплатно одержаних активів", за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року позивачем відображено у складі інших доходів доходи у вигляді амортизаційних відрахувань нарахованих на вартість безоплатно отриманих основних засобів у загальному розмірі 1449183,88 грн., у тому числі за: ІІ півріччя 2010 року - 267230,46 грн.; І квартал 2011 року - 134077,80 грн.; ІІ квартал 2011 року - 134037,30 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 134009,91 грн.; IV квартал 2011 року - 134303,50 грн.; І квартал 2012 року - 134755,17 грн.; ІІ квартал 2011 року - 134740,67 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 134733,42 грн.; IV квартал 2011 року - 134733,42 грн.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що позивачем, згідно з реєстром карток обліку, станом на 31 грудня 2012 року нараховано амортизаційні відрахування на основні засоби, розташовані у місті Києві, а саме адміністративну будівлю у Протасовому Яру, 2, нежитлове приміщення на вулиці Стадіонній, 6-А, будівлю північного складу біля станції Київ-Товарний, інше обладнання.

У 2012 році на перелічені основні засоби позивачем нараховано амортизаційні відрахування у загальному розмірі 538962,68 грн., які відображено у складі інших доходів операційної діяльності, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік.

Поряд з цим, позивачем не включено до складу інших доходів суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, які отримані згідно з наказами Державної адміністрації залізничного транспорту України від 09 грудня 2011 року № 644-ц та від 17 липня 2012 року № 254-ц, а саме на 6 персональних комп'ютерів, які оприбутковані 30 грудня 2011 року на рахунок 104100 "Обчислювальна техніка" по залишковій балансовій вартості 2408947,20 грн. та автомобілі Mersedes Bens S500 і Hyundai Sonata, які оприбутковані 17 липня 2012 року на рахунок 105000 "Транспортні засоби" по залишковій балансовій вартості 666437,60 грн.

Відповідно до реєстру карток обліку, станом на 31 грудня 2012 року позивачем нараховано знос на перелічені основні засоби у розмірі 512642,99 грн.

При цьому, позивачем не включено до складу доходів суму амортизації відповідних активів, нарахованої у порядку, передбаченому положеннями ПК України, у разі безоплатного отримання підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств.

Отже, позивачем у складі доходів відображено доходи у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих на безоплатно отримані основні засоби у 2010 році, та не відображено у 2012 році в декларації з податку на прибуток підприємства доходи у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих на безоплатно отримані основні засоби у 2011-2012 роках.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів здійснюється записом - Д-т 10 "Основні засоби" К-т 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

У сумі, пропорційній нарахованій амортизації, по об'єктах основних засобів, отриманих безоплатно, визнається дохід і здійснюється запис - Д-т 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" К-т 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів".

Поряд з цим, як з’ясовано судом у ході розгляду справи, позивачем не здійснено відповідні бухгалтерські проводки по основних засобах, що отримані у 2011-2012 роках, а саме: ДТ 424 КТ 745. Доходи у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, отримані протягом 2011-2012 років, не відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.п. 138.1, 138.4 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п.п. 152.2, 152.11 ст. 152 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

У ході розгляду справи судом також з’ясовано, що позивач здійснював діяльність, яка підлягає патентуванню, а саме діяльність у сфері громадського харчування із застосуванням касового апарату, оскільки на території Укрзалізниці знаходиться їдальня для харчування своїх працівників.

Згідно з даними декларацій з податку на прибуток підприємства, позивач відображав доходи та витрати від діяльності, яка підлягає патентуванню, у складі інших доходів та інших витрат, а не у рядках 2 декларації "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" та 5.1 "Витрати операційної діяльності, у тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)".

Отже, факт того, що позивача звільнено від сплати збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, відповідно до п. "з" пп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 ПК України, не є підставою вважати, що діяльність у торговельно-виробничій сфері (їдальні) не підлягає патентуванню. Позивача зобов'язано вести окремий облік доходів, отриманих від діяльності, яка підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних із веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування, а також окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності згідно з п. 150.1 ст. 150 та п. 152.2 ст. 152 ПК України.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов Державної адміністрації залізничного транспорту України до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з її сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Державної адміністрації залізничного транспорту України.

2. Стягнути із Державної адміністрації залізничного транспорту України (ідентифікаційний код 00034045) решту судового збору у розмірі 3982,32 грн. (Три тисячі дев’ятсот вісімдесят дві гривні тридцять дві копійки) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин