Ухвала суду № 39817127, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Київ К/800/38791/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013

у справі № 826/5845/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукво-виробнича фірма "Реле"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2013 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 задоволено позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.12.2012 № 0105251510.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача за перше півріччя 2012 року, складено акт від 20.11.2012 № 2274/15-127/19124549, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України щодо невірного визначення витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення за перше півріччя 2012 року, а саме те, що позивачем в перевіряємому періоді свідомо здійснювалася діяльність не направлена на отримання прибутку та позивач обізнано, з метою уникнення сплати податку на прибуток, в перевіряємому та наступних податкових періодах декларував збиткову діяльність, чим відповідно завдав шкоди Державному бюджету.

На підставі акта перевірки, відповідачем 12.12.2012 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0105251510, яким ТОВ "Науково-виробнича фірма "Реле" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 583 311, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 466 649,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 116 662,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток встановлений, зокрема, Листом Державної податкової адміністрації України № 11920/7/15-0217 від 27.04.2011 "Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств".

Додаток до цього листа містить вимоги щодо порядку заповнення податковим органом, зокрема, п. 2 акту перевірки - "Порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток".

Так, у п. 2 акту перевірки орган, що провів перевірку, повинен зазначити "стислий опис помилок, допущених при визначенні податкового зобов'язання, з обов'язковим посиланням на статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", або статті Податкового кодексу України після набрання чинності розділу III цього Кодексу та інших нормативно-правових актів".

Однак, матеріали справи свідчать, що податковий орган не зазначив в акті перевірки фактичного опису помилок, які допустив позивач при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Разом із тим, без фактичного обґрунтування вчинених порушень, відповідач у висновку до акта перевірки вказав, що платником занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 466 649, 00 грн.

Наведене свідчить, що апеляційним судом зроблено вірний висновок про те, що акт перевірки від 20.11.2012 № 2274/15-127/19124549 є необґрунтованим і суперечить встановленому порядку оформлення результатів камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток, оскільки з його змісту не вбачається, в чому зміст порушень, допущених ТОВ "Науково-виробнича фірма "Реле" при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно із п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "НВФ "Реле" в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року у рядку 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03)" задекларовано показник у розмірі 17 700 690, 00 грн., у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 10 700 111, 00 грн., у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 12 922 250, 00 грн., у рядку 04 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06)" задекларовано показник у розмірі 16 837 995, 00 грн., у рядку 07 "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+, -)" задекларовано показник у розмірі 862 695, 00 грн., у рядку 11 "Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 07 - рядок 08 - рядок 09" задекларовано показник у розмірі 181 166, 00 грн.

Таким чином, з огляду на необґрунтованість висновків акта податкової перевірки, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 0105251510.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль