Ухвала суду № 39817123, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/37104/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Ульяненко І.Г.

відповідача - Аліфанова Т.Ю., Котляра А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Т.М.М.»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013

у справі № 2а-8068/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Т.М.М.»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003282360 від 02.12.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірми «Т.М.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період з 01.07 по 31.07.2011, складено акт № 345/23-60/14073675 від 16.11.2011, в якому зафіксовано порушення: ст. ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 1 544 844 грн. та занижено зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 1 544 844 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.12.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003282360 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 317 266 грн., в т.ч.: 1 544 844 грн. основного платежу та 772 422 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 30.06.2011 ТОВ «Фірма «Т.М.М.» (покупець) та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (продавець) уклали договір № 3006С3, за умовами якого продавець зобов'язується передавати в узгоджені сторонами терміни товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно із підписаними продавцем і покупцем специфікаціями до договору, які є додатками та невід'ємною частиною договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», оскільки встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та податковим кредитом ТОВ «Фірми «Т.М.М.» за липень 2011 року; основні постачальники контрагента відсутні за юридичною адресою та мають стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (ТОВ «Сатур-СЮ»), відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань (ТОВ «ТБ «Радегаст-Харків», стан платника 9 - направлено повідомлення про встановлення місцезнаходження (ТОВ «Самай-10»).

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару безпосередньому контрагенту, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Т.М.М.» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний