Постанова № 39815117, 17.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа № 922/2484/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі - Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - представник ОСОБА_1 за довіреністю від 16.06.2014 року,

відповідача - представник Храброва А.М. за довіреністю від 15.07.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Салтівський», м. Харків, (вх. № 1763Х2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2014 року у справі № 922/2484/14,

за позовом - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт.Куп*янськ-Вузловий, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Салтівський», м.Харків,

про стягнення 541 258,58 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2014 року у справі № 922/2484/14 (суддя Макаренко О.В.) заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову накладено арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Салтівський» (61029, м. Харків, Салтівське шосе,129, код ЄДРПОУ 31061964, р/р 26004962507590 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) у межах розміру позовних вимог, а саме: у розмірі 541 258,58 грн.

Постановлено, що ухвала набирає чинності 20.06.2014 року, підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Строк пред*явлення ухвали до виконання - один рік до 21.06.2015 року.

Стягувачем за даною ухвалою є фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (63709,Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Салтівський» (61029, м. Харків, Салтівське шосе,129, код ЄДРПОУ 31061964).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Відповідач, не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2014 року , якою накладено арешт на майно, що належить ТОВ «Торгівельний будинок «Салтівський» у межах розміру позовних вимог, а саме: у розмірі 541 258,58 грн., посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що позивачем не додано до заяви про забезпечення позову належних доказів, які підтверджували б факти реалізації майна відповідачем ( або хоча б наміри відповідача щодо його реалізації); витрачання коштів не на розрахунки із позивачем та іншими кредиторами; укладання договорів поруки чи застави. Оскаржуваною ухвалою, на думку скаржника, фактично здійснено втручання судом у господарську діяльність відповідача. Через накладання арешту на грошові кошти відповідача, а також на інше його майно, стане нездійсненою можливість виконання ним своїх грошових обов'язків перед державним бюджетом, контрагентами по господарських угодах, трудових відносинах із найманими працівниками. Майно, яке арештоване оскаржуваною ухвалою, розмір самої позовної вимоги та обраний захист забезпечення позову є, на думку апелянта, неспівмірними.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2014 року без змін, вважаючи її законною та такою, що не підлягає скасуванню. При цьому, на думку позивача, судом першої інстанції в повній мірі вивчені та застосовані приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16, в якій зазначено, що умовою застосування заходів щодо забезпечення позову за вимогами майнового характеру є досить обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред*явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 541 258,58 грн. боргу, з яких: 466 752,64 грн. основного боргу, 30 472,97 грн. пені, 9 389,57 грн. 3% річних та 34 643,40 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки № 154 від 01.11.2012 року.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідністю «Торгівельний будинок «Салтівський», у межах розміру позовних вимог, а саме: 541 258,58 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені позивачем обставини та додані на їх підтвердження докази свідчать про тривале ухилення відповідачем від виконання своїх договірних зобов'язань та імовірне подальше утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття заходів забезпечення, в той час як обраний позивачем захід у вигляді арешту майна, що належить відповідачу, спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Проте, з таким висновком колегія судді не погоджується, виходячи із наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог статті 67 цього Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях про те, що невжиття таких заходів унеможливить у майбутньому виконання рішення господарського суду і призведе до завдання шкоди позивачу.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює питання застосування заходів до забезпечення позову, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, до заяви позивача не додано належних доказів, а зі змісту оскаржуваної ухвали не убачається її обґрунтування такими доказами, які б підтвердили факти реалізації майна відповідачем; витрачання коштів не на розрахунки із позивачем та іншими кредиторами.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є невмотивованою належними письмовими доказами щодо можливого зникнення, зменшення, погіршання за якістю майна відповідача на момент виконання судового рішення.

Окрім того, із змісту винесеної оскаржуваної ухвали убачається суттєве порушення судом принципу адекватності заходу до забезпечення позову.

А саме, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Проте, оскаржуваною ухвалою фактично здійснено втручання судом у господарську діяльність відповідача та порушено загальний принцип господарювання, що його закріплено статтями 6,19 частиною 5 Господарського кодексу України, який полягає у забороні незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Виконання оскаржуваної ухвали може призвести до припинення господарської діяльності відповідача, адже арешт накладено на все майно, яким згідно статей 66,139 Господарського кодексу України та глави 13 Цивільного кодексу України є речі рухомі, нерухомі, майнові права, доходи, грошові кошти, кредити банків, товари тощо.

Не зважаючи на те, що кошти є складовою частиною майна, але у спорі про стягнення коштів, накладення арешту на майно, до складу якого відносяться інші активи та майнові права та обов'язки, хоча і в межах розміру позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки це може заважати господарюючому суб*єкту (відповідачу) здійснювати господарську діяльність. Виходячи з цього, процесуальний закон (стаття 67 ГПК) розділяє окремо майно або грошові кошти.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову.

Проте, оскаржуваною ухвалою, арештовано все майно товариства у межах в межах розміру позовних вимог, а саме: у розмірі 541 258,58 грн., тобто розмір самої позовної заяви та обраний захист забезпечення позову є неспівмірними, що є свідченням необґрунтованості, нерозумності, неадекватності обраного судом першої інстанції засобу забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв ухвалу про вжиття заходів щодо забезпечення позову щодо накладання арешту на майно, що належить ТОВ «Торгівельний будинок «Салтівський» у межах розміру позовних вимог, а саме, у розмірі 541 258,58 грн. з порушенням норм процесуального права, тому цю ухвалу належить скасувати, а апеляційну скаргу відповідача - задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-68, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.4 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок «Салтівський» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. по справі №922/2484/14 скасувати.

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Салтівський», у межах розміру позовних вимог, а саме: у розмірі 541 258,58 грн.

Повний текст постанови складено 17.07.2014 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Л.І.Бородіна

Суддя В.С.Хачатрян