Рішення № 39804844, 15.07.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4056/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г.

при секретарі - Бельченко Н.Л.

з участю представника позивача ПАТ «Укрсиббанк» - Костянецького А.Г., відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулося ПАТ «Укрсиббанк» з вказаним позовом, у якому позивач зазначав, що 24 листопада 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» - надалі позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту за № 11084181000, згідно п.1.1 якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 19689 доларів США строком до 23 листопада 2024 року зі сплатою 11,80% річних.

Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування у встановлені строки, але взятих на себе зобов'язань не виконує.

З березня 2012 року відповідач перестав здійснювати своєчасні платежі у погашення кредиту та сплати процентів, чим тривалий час порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за цим договором, яка станом на 18 квітня 2014 року становить 18746,82 доларів США.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсиббанк» - Костянецький А.Г. позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві. Відмовився від необхідності збільшення позовних вимог, враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості, обчисленої станом на 18 квітня 2014 року.

Відповідач - ОСОБА_2 з позовом не погодився. Не заперечував факт укладення договору, предметом якого було одержання кредиту в доларах США. Посилався на те, що у договорі було визначено порядок перерахування коштів на відкритий у цьому банку на його імя поточний рахунок. Пояснив, що договір укладався щодо іноземної валюти, що йому було запропоновано і таке було йому вигідно. Заперечував факт отримання іноземної валюти в кредит, вказуючи, що отримав кошти на свій рахунок близько 100000 грн.

Представники відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом не погодилися, посилаючись на неотримання відповідачем коштів в іноземній валюті та порушення порядку перерахування коштів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти), кредит у строк і в порядку, встановленому договором.

Відповідно ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі ст.526 цього Кодексу постає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими коштами, боржник зобов'язується виплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.

Судом достовірно встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 24 листопада 2006 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11084181000.

Згідно п.1.1 цього договору позивач зобов'язувався надати відповідачеві кредит у вигляді (грошові кошти) у іноземній валюті в сумі 19689 доларів США, а позичальник зобов'язувався прийняти ці кошти та сплачувати проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Строк надання кредиту було визначено - 24 листопада 2006 року відповідно до п.п. 1.2.1 договору шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням згідно п. 1.5 цього договору.

За умовами кредитного договору (п.п. 1.2.2.) відповідач зобов'язувався повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 24 листопада 2024 року.

Сторонами у договорі були визначені всі істотні умови, зокрема: предмет договору, строки дії договору, порядок надання коштів у кредит, права, обов'язки та відповідальність сторін.

24 листопада 2006 року кредитні кошти в розмірі 19689 дол. США, еквівалентних за курсом Національного Банку України на день перерахування - 99424,45 грн., були перераховані позивачем відповідачеві на його рахунок відкритий у цьому банку.

До лютого 2012 року відповідач здійснював платежі відповідно до графіка погашення кредиту.

З березня 2012 року відповідач у порушення умов договору перестав здійснювати платежі у погашення суми заборгованості по кредиту та процентам.

Станом на 18 квітня 2014 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 18746,82 доларів США, з них: - заборгованість за кредитом у розмірі 14127,41 дол. США; - заборгованість за процентами, нарахованих за користування кредитом - 3978,91 дол. США; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 257,74 дол. США; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, нарахованих за користування кредитом - 382,76 дол. США.

Суд враховує, що загальна сума заборгованості за висновком суду обчислена до умов кредитного договору, у тому числі, пеня за прострочку платежів у погашення кредиту та процентів за користування кредитом, обчислена в межах однорічного строку позовної давності.

Станом на день розгляду справи вказаний борг відповідачем банку не сплачено.

Суд враховує, що така сума заборгованості обчислена станом на 18 квітня 2014 року, але представник позивача відмовився від збільшення позовних вимог, незважаючи на відповідне роз'яснення суду.

Доводи відповідача та його представників щодо відсутності у банка права на здійснення валютного кредитування, а також про неотримання коштів спростовуються поясненнями представника позивача, відповідача, який підтвердив факт перерахування коштів на його рахунок, так і наданими та приєднаними до матеріалів справи ліцензією та дозволом Національного Банку України, виданих позивачеві на право здійснювати банківські операції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, суд враховує, що відповідач після укладення договору і перерахування коштів на його рахунок, чим банк виконав свій обов'язок, передбачений в договорі, не оспорював кредитний договір та не ставив вимогу про розірвання цього договору внаслідок неотримання грошових коштів. Натомість у судовому засіданні представник позивача пояснив, що до лютого 2012 року включно відповідач здійснював відповідні платежі у погашення кредиту та процентів, що не заперечував відповідач. Тим самим, такими діями відповідача щодо сплати відповідачем платежів у погашення кредиту і процентів, починаючи з листопада 2006 року по лютий 2012 року включно, підтверджується факт виконання банком свого зобов'язання про надання кредитних коштів відповідачеві, та що такими діями підтверджується згода відповідача виконувати умови кредитного договору. Також, суд врахував і пояснення відповідача щодо того, що йому були вигідні умови кредитування в іноземній валюті станом на день укладення договору.

Суд критично оцінює доводи відповідача та його представників щодо іншого розміру заборгованості за договором, оскільки відповідач та його представники обчислювали розмір заборгованості з посиланням на одержання коштів у національній валюті України, а не в іноземній валюті - доларах США, відповідно до умов договору.

Не заслуговують уваги доводи відповідача та його представників щодо незарахування коштів на відповідний банківський рахунок відповідача. Так, відповідно договору № 124 банківського рахунку, укладеного 24 листопада 2006 року між цими сторонами, позивач відкрив відповідачу банківський рахунок з одним і тим самим номером: № НОМЕР_1 для обслуговування одночасно в національній валюті України, швейцарських франках, доларах США. Кредитні кошти, як було встановлено і наведено вище, були перераховані банком відповідачеві саме на цей поточний рахунок відповідача.

Суд вважає, що відповідач та його представники не подали належних і допустимих, безспірних і достовірних доказів на спростування позову, встановлених судом обставин та на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від обов'язку щодо повернення грошових коштів, одержаних в кредит.

На підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Необхідно стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № 11084181000 від 24 листопада 2006 року, тобто в межах позовних вимог, оскільки представник позивача відмовився збільшувати позовні вимог станом на день розгляду справи, яка станом на 18 квітня 2014 року становить 18746,82 дол. США (вісімнадцять тис. сімсот сорок шість дол. 82 цента США) та кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 2109,41 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 - 1056-1 ЦК України, ст.ст. 14, 57-59, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «Укрсиббанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за № 11084181000 від 24 листопада 2006 року станом на 18 квітня 2014 року на загальну суму 18746,82 дол. США ( вісімнадцять тис. сімсот сорок шість дол. 82 цента США ) та кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 2109,41 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти діб з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Повне рішення виготовлено 18 липня 2014 року.

Суддя: