Ухвала суду № 39794994, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/63798/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Логвиненка А.О.

Маслія В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" до Вінницької митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення надмірно сплачених митних платежів,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року позов агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06 серпня 2013 року №401000003/2013/000152/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 серпня 2013 року №401090001/2013/00043. Стягнуто з держбюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі в розмірі 76 000 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року рішення суду першої інстанцій скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, між "BODEX" Spоlka z ograniczona odpowiedzialnoscia „SPОLKA KOMANDYTOWA" та агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» укладено договір купівлі-продажу №01/2013 від 20 червня 2013 року, відповідно до якого за замовленням покупця продавець приймає на себе зобов'язання виготовити та передати (продати) покупцю транспортні засоби напівпричепи КІS3WS у кількості п'яти штук, а покупець зобов'язується прийняти транспортні засоби та оплатити їх вартість у визначені цим Договором строки та розмірі.

Згідно п. 3.2 контракту умови поставки транспортних засобів СІР - Хмільник (Інкотермс-2010).

Позивачем здійснено оплату на користь постачальника за договором купівлі продажу №01/2013 від 20 червня 2013 року за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 21 червня 2013 року та №3 від 22 липня 2013 року.

Представником декларанта ТОВ "Енерготранзит +" Ковальською Ю.В. до митного поста "Вінниця - центральний" було подано митну декларацію від 05.08.2013р. №401090001.2013.904962.

Агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» була заявлена митна вартість товару за ДМВ №401090001/2013/904962 від 05.08.2013р. в розмірі 19500, 00 EUR за кожний транспортний засіб за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу договір купівлі - продажу №01/2013 Szczercоw від 20.06.2013 р.; рахунок - фактуру №1120/072013 від 24.07.2013 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №РС/ААЕ 7418024 від 25.07.2013 р. та інші документи, у тому числі сертифікати відповідності та походження товару.

При перевірці декларації №401090001/2013/904962 від 05.08.2013 р. на Вінницькій митниці декларанту виставлено повідомлення №401090001/2013/904962 від 05.08.2013 р. та зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прайс-лист фірми; страхові документи в разі здійснення страхування, а також документи, які містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (у відповідності до договору купівлі-продажу №01/2013 від 20.06.2013 р.); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.

Декларантом 06.08.2013 р. було подано згідно супровідного листа за вих. №25/08 на повідомлення митниці від 05.08.2013 за №401090001/2013/604962 такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Звіт ОТ-39/08 від 05.08.2013 р.); лист фірми виробника про розрахунок ціни товару; платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 21.06.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 22.07.2013 р.; прайс-лист фірми-виробника товару; копія митної декларації країни відправлення №13PL363010E0191013 від 25.07.2013р.

Того ж дня, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №401000003/2013/000152/1 від 06.08.2013 р., відповідно до якого митна вартість товару за одиницю склала 23976, 33 EUR.

Коригування проведено у зв'язку з тим, що декларант надав частину документів, що вимагалися митним органом та відмовився від надання інших документів для підтвердження митної вартості товару. Було проведено процедуру консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та встановлено, що заявлені декларантом відомості декларанта інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ВМД №401090001/2013/904957.

На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації №401090001/2013/00043 від 06.08.2013 р.

Як було враховано апеляційним судом, згідно відомостей, наявних у інформаційній базі даних митного органу, у період з 06 травня 2013 року по 06 серпня 2013 року за кодом товару згідно УКТЗЕД 8716393090 ввезено на митну територію України та задекларовано митну вартість аналогічних ввезених позивачем напівпричепів ТМ BODEX у діапазоні від 30091,9 до 36108 дол.США за одиницю. При цьому товар поставлявся на митну територію України переважно на умовах Інкотермс FCA, при якому продавець зобов'язаний за свій рахунок провести митне оформлення експорту товару та передати його перевізнику, визначеному покупцем, у зазначеному місці, та не несе витрат на його транспортування до покупця. За умовами укладеного договору (контракту), товар постачався на умовах СІР (Інкотермс 2010) - Хмільник, тобто фрахт/перевезення і страхування оплачені до м.Хмільник. За умов СІР продавець доставляє товар вказаному перевізникові та зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту. За таких умов очевидно, що вартість придбаного товару мала б включати або частково компенсувати також і витрати продавця на їх доставку до м.Хмільник. У ході судового розгляду представниками позивача не було надано аргументованих пояснень, з яких причин задекларована позивачем вартість (25701,00) є значно нижчою ніж середня вартість ввезених товарів за той же період на різних умовах Інкотермс, в тому числі і при ввезенні їх на умовах оплати доставки покупцем.

Зважаючи на те, що при наданні додатково витребовуваних документів у листі №25/08 від 06.08.2013 року власноручно зроблено запис про те, що інші документи надаватись не будуть та враховуючи розбіжності в поданих декларантом документах, які впливають на значення складових митної вартості товарів, вказане дало митному органу достатні підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, задекларованих позивачем.

Тобто, митним органом доведено та обґрунтовано, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ненадання декларантом запитуваних документів в подальшому дало підстави митному органу визначити митну вартість товару за методом, відмінним від першого.

Так, відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р., митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналізуючи матеріали справи колегією суддів встановлено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи, однак позивачем їх надано не було.

Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. За ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за другорядним методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України та мотивувала позивачу неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і картки відмови в митному оформлені, Митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: