Ухвала суду № 39794869, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/800/5904/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Стеценка М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпак»

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р.

у справі №826/10871/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпак»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпак» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р., позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичними обставинами, що зумовили постановлення оскаржуваних судових рішень, було встановлення судами того, що адміністративний позов позивачем було подано поза межами строку, визначеного ч. 4 ст. 99 КАС України.

Так, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивач 11.07.2013 р. звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2013 р. № 0000152205 та №0000162208 щодо зниження податку на прибуток на загальну суму 157 214,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 170 886,00 грн.

При цьому, судами було зазначено, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та звернувся із скаргою від 23.01.2013 р. на зазначені податкові повідомлення-рішення, після звернувся з повторною скаргою від 10.04.2013 р. до Державної податкової адміністрації України, за результатом розгляду якої було прийняте рішення від 29.04.2013 р. №834/6/98-88-ІО-01-15, яке згідно пояснень позивача, було ним отримано в перших числах травня 2013 р.

Визначаючись із висновком про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, суди вказали на приписи ч. 4 ст. 99 КАС України, відповідно до якої у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суди визнали безпідставними посилання позивача як на поважну причину порушення ним строку звернення до суду на те, що відповідь за останньою скаргою товариство отримало після травневих свят 2013 р., а також про скрутне фінансове (матеріальне) становище у період з травня-червня 2013 р., у зв'язку з яким позивач не мав можливості сплатити судовий збір для подання даного позову до адміністративного суду в межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Судова колегія, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами ч. 4 ст. 99 КАС України.

З урахуванням викладеного нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

У той же час, відповідно до п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Тобто, вказаний пункт регулює ті самі правовідносини, що й п. 56.18 цієї ж статті. Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному.

У цій ситуації судам слід керуватися п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що строк передбачений наведеним пунктом має бути продовженим на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Наведені обставини не були враховані судами попередніх інстанцій при поставленні рішень про залишення позовної заяви без розгляду, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості погодитись із таким застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до приписів ст.227 КАС України - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпак» задовольнити.

2.Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. у справі №826/10871/13-а скасувати.

Справу №826/10871/13-а направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.