Ухвала суду № 39794868, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Київ К/800/62191/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Ткачова Ю.В.,відповідача:Рудої Н.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р.

у справі №826/10140/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний центр» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2013 р. позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 р. №0011951501 та від 29.03.2013 р. №000_220, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої 26.12.2012 р. складено акт перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 1060/1501/25201389, відповідно до якого, позивачем завищено збиток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у загальному розмірі 11 682 087,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, позивача листом-відповіддю від 14.01.2013 р. № 400/10/15-106 повідомлено, що в акті камеральної перевірки допущено описку, а саме - помилково зазначено суму завищення збитків від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у розмірі 11 682 087,00 грн., хоча насправді позивачем завищено такий збиток у загальному розмірі 6 440 305,00 грн.

На підставі викладеного, 14.01.2013 р. відповідачем складено оскаржуване рішення №0011951501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 440 305,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1 610 076,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 14.02.2013 р. №1548/10/12-4-09, згідно з пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, зобов'язано відповідача провести документальну позапланову перевірку позивача, оскільки у ході камеральної перевірки не досліджено наявність/відсутність у сумі від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 р., витрат на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012 р.

На підставі наказу від 28.02.2013 р. № 455, відповідачем у період із 28.02.2013 р. по 12.03.2013 р. було проведено перевірку позивача, за результатами якої 13.03.2013 р. складено акт №833/22-205/25201389 про результати позапланової виїзної перевірки з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами за 2011 рік та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період із 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 5 614 776,00 грн. у тому числі за: І півріччя 2012 року - 1 585 020,00 грн.; І-ІІІ квартали 2012 року - 1 326 937,00 грн.; 2012 рік - 5 614 776,00 грн., чим порушено п. 1.10 ст. 1, підпункт 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.8.1 п.153.8, п. 153.9 ст. 153, п. 4 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, рішенням ДПС у місті Києві від 25.03.2013 р. № 2769/10/12-4-09 оскаржуване рішення № 0011951501 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 825 529,00 грн. (6 440 305,00 грн. - 5 614 776,00 грн.) за основним платежем та у розмірі 206 382,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У зв'язку з викладеним, 29.03.2013 р. відповідачем складено оскаржуване рішення №000_2220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5 614 776,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1 403 694,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування до обліку операцій з цінними паперами приписів п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, яким визначені особливості застосування у 2011-2012 році ст. 150 ПК України.

Так, відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п.150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до абз.5 п.1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Норми п. 153.8 ст. 153 ПК України регулюють облік операцій з торгівлі цінними паперами.

Так, відповідно до п. 153.8 ст.153 ПК України, платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного період), від'ємний фінансовий результат переноситься па зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Отже, виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції цілком правомірно визначився із тим, що від'ємний фінансовий результат з торгівлі цінними паперами за своєю суттю є витратами на придбання цінних паперів (не проданих на даний час), що були понесені в минулих податкових періодах, та не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а відтак не включається до складу витрат платника податку у звітному податковому періоді і тим самим не впливає на розмір об'єкта оподаткування платника податку.

Зважаючи на той факт, що податковим органом ставиться питання про порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, яким врегульовано порядок відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування, тоді як згідно норм пп. 134.1 ст.134, п. 153.8 ст. 153 ПК України до його складу від'ємний фінансовий результат по операціях з цінними паперами не входить, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, правомірність отримання позивачем від'ємного фінансового результату від проведення операцій з цінними паперами відповідачем у ході судового розгляду не спростована.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції при визначенні того, що зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток було здійснено відповідачем неправомірно, відтак спірні податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 р. №0011951501 та від 29.03.2013 р. №000_220 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. у справі №826/10140/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.